Пляшка в пляшці

Мiцний i доволi зручний стiл. Бiля нього вiн стояв, бо не було стiльця, на який би можна присiсти. Та задовольняв i такий перебiг подiй. Без перебiльшень не переймався зайвим ентузiазмом.

Додаток № 6

Часто-густо, для нього, це був не простий стiл. І не просто стiл. Не тiльки пiар своiх занедбаних можливостей репродукцii творчого тiла. Не зовсiм огидний i покiрний клейнод-копiя його довiри самому собi. Невдовзi приголомшено гавив той зламний момент несподiванки, коли жалюгiдне боронить велич скуту апатiею.

Ледве-ледве снував туди-сюди осуд i дарував собi потiм втому, варту байдужостi. Вона гулко розтiкалася по звiльненому вiд горiлчаних афер, органiзму. Хоча раз по раз намагав знову себе гепнуть i знову по дебелому, тобто зопалу 2–3 стакана градусiв, завдячувати своiй послiдовностi i ретельностi. Тодi його переставало влаштовувати якесь там аби лихо-тихо.

Недаремно вiн запопадливо зробив стiл дуже стiйкий(якщо пiд найкоротшою з нiжок знаходиться ктататник), з дуже щiльноi i мiцноi деревини.

Навмисно, знав себе за давнiх-давен таким, яким е, тому так скорегував майбутне. Враз по раз, пiсля, гепання по дебелому, хотiв трощити його своiми сконцентровано стиснутими кiнцiвками, як верхнiми так i нижнiми. Просто так, а iнколи вряди-годи, щоб примiнить до чогось стан сп’янiння.

Стiл був нi при чому, являючись в таких випадках звичайним фантомом псевдоспротиву оточуючого. Кульгавим особистим блюзнiрством вiдокремлював скоене вiд совiсних присоромлень. Стiл нiколи не був для нього нав’язливою нiкчемою- шкапою, втiленого в матерiальну статику.

Скорiше монументом, обелiском, навiть пихою i гордiстю, бо сам спромiгся його створити таким неповторним i не менш потворно вiдвертим.

Додаток № 4

Вiн не намагався бути маразматиком реiнкарнацii реалiзму. Сповнений тепер вiдсутнiстю переконань, вiдчував тiльки потребу в матерiальному i логiчному задоволеннi для свого органiзму. Іншi незбалансованi категорii метафiзичного не мали для нього принципового iдеологiчного значення.

Хоча i впливали на його життевi гаразди, як показник обiцянок i забобонiв. Скандал схильний впасти тягарем на купу його несвiдомих сварок з самим собою. Часом непоправних i часом полiпшених кривдою без суцiльних провин, показником яких вряди – годи ставала поглинута горiлка. Все одно не перетворився на покидька цинiчного i винного обiцянкою не вживати рiдин для кайфу, без сенсацiйних переконливих наслiдкiв плюндрування органiзму черезмiрними об’емами.