Сім днів і вузол смерті

Мокре й сiре мiсто прагнуло затримати Ореста рвучким зустрiчним холодом, жбурляло на нього краплями брудноi води з-пiд колiс прудких автомобiлiв. Кiлька разiв вiн силкувався запалити цигарку, але, здавалося, вiтер сьогоднi був здатен пронизувати навiть долонi.

Пiдкреслено ввiчливий швейцар нечутно вiдчинив затемненi дверi кав’ярнi, i Орест миттево поринув у царство схiдних ароматiв. Вiн пошукав очима вiльний столик i зовсiм випадково погляд його вихопив серед декiлькох вiдвiдувачiв Вiнькову постать.

«От жук, вiн теж вирiшив коньячком розiм’ятися» – подумав Орест, пiдходячи до приятеля.

– Що, у дурнiв думки збiгаються? – мiцно потиснув Вiнькову правицю i, присiдаючи, одразу ж замовив всюдисущому офiцiантовi каву з коньяком.

– Та я оце забiг трохи ранiше до Мегабайта, але на мiсцi його чомусь не виявив. Врештi, ми ж на дванадцяту домовилися…

– Коби вiн знову не нажерся, бо останнiм часом наш Олег не просихае, – зауважив Орест.

– Не думаю, зранку щось i для фiрми зробити треба.

Якби вiн лише бухав, то хто б його терпiв i ще й грошi платив?

Орестовi принесли його замовлення i вiн, красномовно кивнувши на годинник, попрохав рахунок за себе й Вiнька.

– Менi упали щойно свiжi копiйки, тож я i виставляю. Але це лише початок, обiд також за мною, – заспокоiв Орест обуреного товариша.

– І звiдкiля ж тобi тi копiйки упали?

– Я взяв вiдпустку за минулий рiк.

– Ти ж планував улiтку – на весiлля i медовий мiсяць.

– Вiньку, про яке лiто мова? У мене е сiм днiв, iз сьогоднiшнiм включно. Чи ти забув?

– Орку, я все це дуже ретельно обдумав i дiйшов висновку, що Мегабайт все ж таки нас розiграв. Щось надто хитро-веселим був у нього голос, коли я домовлявся про зустрiч…

Вiнько зумисне повiльно ковтнув кави, що майже вистигла, упiвока спостерiгаючи, чи не насторожив Ореста своiми не надто обережними словами. Але заспокоiвся, бо йому здалося, що у зiницях приятеля спалахнули м’якi вогники надii.

«Фундамент закладено, – подумки вiдрапортував сам собi, – тепер справа за Олегом».

– Ходiмо, Орку, час пiдтискае.

Фiрма «Амперсанд Ltd», у якiй Мегабайт мав основну роботу, займала два першi поверхи колись секретного науково-дослiдного iнституту якихось надтвердих металосплавiв. Те, що залишилося вiд свого часу серйозноi органiзацii, i зараз iснувало у трьох невеличких кiмнатках на мансардi цiеi ж споруди.