Війни художників

Нi, якщо рахувати вiрну служку-економку Вальку Істомiну – шiсть. Сiв на лiжко, вiдкинув ковдру.

Давидова заворушилася i потягнулася до нього своiм теплим розкiшним тiлом. Вiн лiг, витягнув ноги. Вона закинула руку йому на плече, а ногу на стегно, обвивши, як теплий, нагрiтий сонцем плющ. Дотик був надзвичайно приемним. А ii стегна i ноги гладенькими, наче вкритi лаком.

«Говорять, що Гiтлер колись вважав себе художником. Малював на вулицi за пару крон. Художник.

Ще не все втрачено. Ще побачимо, як ти зможеш тягатися iз сином шевця», – подумав Сталiн, перекидаючи приму Большого театру Вiру Давидову на спину i розводячи колiном ii ноги. Вона посмiхнулася йому, не розплющуючи очей, обняла за плечi й притягнула до себе.

20 березня 1940 року, 7 год. 35 хв

Москва, Ближня дача, Кунцеве

Сталiн прокинувся раптово. Вiн завжди спав дуже довго. Нiколи не прокидався ранiше одинадцятоi. А сьогоднi щось розбудило його.

Вiн розплющив очi й зрозумiв, що лежить на спинi, а поряд, прихилившись спиною до стiни, схрестивши ноги по-турецьки i зовсiм не приховуючи своiх принад, сидить вона – зiрка радянськоi опери Вiра Давидова. Сонце золотило стiни кiмнати, за вiкном щебетали птахи. Вона посмiхнулася i нахилилася над ним:

– Йосипе, у нас буде дитинка.

Вiн здригнувся, його погляд, який вiдразу став колючим, зустрiвся з ii усмiхненими очима. Маленький i страшний, з вiспинами, що раптом стали значно помiтнiшими, вiн свердлив ii маленькими чорними очима.

– Вiро Олександрiвно, я бiльше не бажаю мати дiтей i просив би вас подiбнi речi узгоджувати з нами, – вiн говорив тихо, крiзь зуби, перейшовши на «ви», що свiдчило про граничне роздратування.

Вона перестала посмiхатися. Злякано втупилася в нього:

– Як це? – запитання вирвалося з горла, губи майже не ворушилися.

– Не ставте iдiотських запитань! Я давав вам тi американськi пiгулки, що запобiгають вагiтностi, ви користувалися ними? – в його голосi була крига.

– Так, – вона опустила очi. – Забула випити всього кiлька разiв. Але що ж тепер робити?

– Ви зробите аборт…

– Йосипе, коханий мiй, товаришу Сталiн! Парткоми лiкарень забороняють лiкарям робити аборти без серйозних показань.

– Для вас буде зроблено виняток.

– Аборти небезпечнi.