Війни художників

Схрестив ноги, кинув капелюха на стiл – продемонстрував, що вiн, Нарком внутрiшнiх справ, абсолютно рiвний головраднаркому.

– Твоi люди спровокували самогубство порядноi людини! Людини, яка пройшла громадянську вiйну! Члена партii iз 17-го року! А дружина цiеi людини лежить у Склiфi! – гуркотiв голос головраднаркому.

«Значить, вже знае, – з полегкiстю подумав Берiя. – Тим краще». Розвiв руками:

– Поряднi люди не стрiляються, коли бачать пiд вiкнами машину НКВС. Погодься зi мною, В’ячеславе.

На кiлька секунд два погляди крiзь пенсне схрестились, нiби шпаги дуелянтiв.

І Берiя, i Молотов вiдчували, що рано чи пiзно вони зустрiнуться на вузькiй дорiжцi й далi вже пiде лише один. Урештi-решт Молотов вiдвiв погляд i посунув Берii папiрець.

На папiрцi було видрукувано: «Москва. Тривае “Виставка нiмецького образотворчого мистецтва”».

– І все? – невдоволено запитав Берiя, взяв папiрець i сховав у кишеню.

– На цьому тижнi все, – вiдрiзав Молотов. – Були кiнематографiсти, вже поiхали.

Є суто технiчнi вiзити по лiнii торгпредства в Красноярський край i на Кубань. Але, вважаю, що це не те, що цiкавить Хазяiна.

– Хто керуе виставкою?

– Вiд СРСР ii куруе голова оргкомiтету Спiлки радянських художникiв Олександр Герасимов. Вiд Наркомату iноземних справ – Берзiн. Курував. А хто керуе безпосередньо, менi невiдомо. Дiзнайся у Герасимова, чорт забирай!

Герасимов був особистим другом Ворошилова й улюбленцем Сталiна.

– Добре, добре, дiзнаюся, – Берii раптом здалося, що Молотов щось вiд нього приховуе у справi, яку доручив йому Хазяiн.

 – Не кип’ятися! Що ще ти знаеш про цю виставку i взагалi про це все?

Молотов поправив пенсне, не дивлячись на Берiю, буркнув:

– Нiчого.

– Ну, як нiчого, то бувай, – Берiя встав, взяв зi стола капелюха, подумки додав: «Бувай, Кам’яна заднице, ще станцюю лезгiнку на твоiй могилi», i вийшов.

А в Молотова на столi вже лежала шифротелеграма вiд посла у Лондонi Майського, де з посиланням на слова шведського посла було сказано, що якщо Англiя i Францiя, або хоча б тiльки Англiя, погодяться на мир iз Нiмеччиною, то вермахт ще влiтку 1940-го завдасть удару по СРСР.

Пiдставою для розриву пакту може бути напад людей у формi спiвробiтникiв НКВС на делегацiю нiмецьких художникiв у Москвi. Напад буде вiдзнято на кiноплiвку i розповсюджено серед провiдних свiтових iнформагентств. У якостi джерела iнформацii називався вiйськовий аташе шведського королiвства.