Війни художників

Сьогоднi туди мали завезти м’ясо i можна було взяти шматок додому, а тут… Вiн пiдвiвся, спираючись руками на кришку стола. Нахилився до Гущенка. Гаркнув:

– Що?! Що ти сказав?!

Пiд його спопеляючим поглядом пiдслiдний мав перетворитися на купку попелу.

Гущенко не встиг вiдповiсти, бо раптом опинився на пiдлозi. Сiра людина, яка сидiла позаду, стусаном у спину збила його зi стiльця. Гущенко не сумнiвався, що зараз його швидше за все почнуть бити, i вирiшив, аби не довелося звертатися за допомогою до слаборозвиненоi вiтчизняноi медицини, зразу викласти головний козир.

– Добре, – вiн пiдняв руку, зупиняючи слiдчого, який обiйшов стiл i вже зiбрався копнути його глянцевим чоботом. – Викличте телефоном начальника ІНО Фiтiна.

– Що?! – гаркнув Бiбiков, отетерiло зиркнувши на «сiрого». – Про що цей покидьок патякае?

«Сiрий» наморщив лоба, демонструючи iнтенсивну розумову дiяльнiсть, стенув плечима:

– Нi хрiна не зрозумiв. Може, врiзати йому як слiд? – в його голосi лунало нетерпiння.

– Почекай, – застережливо пiдняв руку Бiбiков. Вiн раптом усвiдомив, що пiдслiдний – уже майже не людина, назвав прiзвище, якого, за своiм статусом, не мiг знати. Навiть за знання прiзвища Фiтiна пiдслiдного можна було вiдправити рокiв на десять на Колиму валити лiс й отримати за цю справу пiдвищення по службi.

– Я не прошу нiчого особливого, як ви розумiете, – швидко сказав Гущенко. Вiн розумiв, що мае кiлька секунд для того, щоб вибрати правильну лiнiю поведiнки.

 – Щоб не трапилося непорозумiння, що може коштувати вам не тiльки посади, а й свободи, попросiть з’еднати вас iз начальником ІНО, тобто п’ятого вiддiлу, Фiтiним. І назвiть йому мое прiзвище. І вiн вам пояснить, що зi мною робити далi. Ось i все.

Нiби щоб перевiрити ефект вiд сказаного, Гущенко повiльно пiдвiвся. Нiхто йому не заважав. Слiдчий Бiбiков обiйшов навколо столу, хвильку помовчав, обдумуючи слова Гущенка. Повiльно сiв, кивнув сiрому, i той вiдступив до стiни.

На чолi слiдчого з’явилися зморшки. Іноземний вiддiл, який минулорiч перейменували у 5-й вiддiл, був елiтою НКВС. Вiн був державою в державi. Жоден працiвник НКВС без спецiального пропуску не мiг потрапити на територiю 5-го вiддiлу. А прiзвище його керiвника було вiдоме лише працiвникам центрального апарату. Фiтiн був правою рукою Меркулова, й одного його слова було досить, аби слiдчий Бiбiков поiхав на рудники до Сибiру. І до смертi тягав у забоi тачку.