Війни художників

Радянський Союз пiсля пiдписання пакту з Нiмеччиною вважався у свiтi ii союзником i «гнав» до Нiмеччини сотнi ешелонiв з нафтою, рудою, зерном, отримуючи натомiсть високi технологii й зразки новiтньоi вiйськовоi технiки.

За кiлька мiсяцiв до описаних вище подiй, у листопадi 39-го, Радянський Союз напав на Фiнляндiю, яка, за пактом з Нiмеччиною, була вiднесена до його сфери впливу. Молотов тодi гоноровито заявив: «Вести розмови тепер настала черга солдатiв».

Ворошилов запевнив Сталiна, що за тиждень радянськi танки будуть у Гельсинкi.

Та не так сталося, як гадалося. СРСР виключили з Лiги Нацiй, вiн зазнав величезних втрат i пiшов на ганебне перемир’я, одержавши незначнi територiальнi поступки. За результатами вiйни европейськi вiйськовi експерти – як нiмецькi, так i англо-французькi – зробили сенсацiйне вiдкриття, що Червона армiя мае неефективне керiвництво, застарiле озброення i втратила провiднi позицii в европейськiй вiйськовiй iерархii.

* * *

Газета «Правда», 13 березня 1940 року

Англо-французские империалистические круги подстрекали Финляндию, как ранее Польшу и другие государства, к войне с Советским Союзом, обещая «гарантии» и поддержку в этой войне, сея иллюзии, будто построенные при англо-французской помощи укрепления недоступны для Красной армии.

Достаточно было трех месяцев военных действий, чтобы от этих иллюзий не осталось и следа. Они рассеялись вместе с той густой и зловонной тучей антисоветской клеветы и лжи, которой продажная англо-французская печать пыталась ввести в заблуждение общественное мнение всего мира.

Воодушевленные патриотическим порывом, бойцы, командиры и политработники Красной армии и Военно-морского флота показали, что нет таких крепостей, которых не могли бы взять большевики, что Красная армия – надежная защита Советского Союза и грозный меч для всех его врагов.

* * *

Таким чином, на початку 1940 року в Європi не велося жодних бойових дiй, i тому вiйна швидко отримала назву «дивноi». Але всi чудово розумiли, що то затишок перед бурею.

Грозовi хмари повiльно, але невiдворотно збиралися над континентом.

Наприкiнцi сiчня 1940 року пролунало останне попередження, що вiйна всiх проти всiх на порозi: вiйськовий транспортний лiтак 2-го повiтряного флоту Нiмеччини вилетiв з Мюнстера в Бонн з високопоставленим офiцером вермахту на борту i детальним планом атаки Нiмеччини на захiднi держави. Через бурю пiлот заблукав i сiв на територii Бельгii, що входила до антигiтлерiвськоi коалiцii.