Війни художників

Потиснувши руку головi Раднаркому, сказав:

– В’ячеславе, зажадай у Шуленбурга пояснень по виступу Адольфа.

– Про який виступ iдеться, Йосипе Вiссарiоновичу?

Молотов разом iз Берiею належав до когорти тих, кому дозволялося називати його Йосипом Вiссарiоновичем. І коли той був у гарному настроi – навiть Кобою.

– Про виступ перед випускниками танковоi академii, де ця свиня – Адольф – знову завiв пiсню про життевий простiр на сходi. Якщо вiн називае себе нашим союзником, то повинен розумiти, що ми не будемо пропускати поза увагою подiбнi речi.

Але сильно не тисни. Нот протесту не буде. Принаймнi поки що не буде. Давай телеграму Майського.

Сталiн узяв папiрець, кiлька разiв перечитав:

«За iнформацiею шведського вiйськового аташе в Лондонi Йохана Свентiсона, можливий напад нiмецьких диверсантiв у формi спiвробiтникiв НКВС на делегацiю нiмецьких художникiв у Москвi. Свентiсон вважае, що ця провокацiя може стати пiдставою для удару нiмецького угруповання, що розташоване у Польщi по позицiях Червоноi армii.

    Майський».

Повернув Молотову. Сказав:

– Я не вiрю, що Гiтлер виступить проти нас. Думаю, що той твiй швед пошив у дурнi Майського. Що говорять про дii Нiмеччини в Європi?

Високим чолом Молотова пробiгли зморшки:

– Бiльшiсть говорить про Данiю i Норвегiю. Що акцiя проти них вирiшена…

– В’ячеславе, – перебив Молотова Сталiн. – Уже пiвроку лише розмови. Про акцii, удари, напади. Через кордон постiйно залiтають нiмецькi лiтаки! Випадковiсть? Дуже багато таких випадковостей останнiм часом! І головне: Адольф не може тримати 140 бойових дивiзiй без вiйни, вони розорять Нiмеччину!

– Йосипе Вiссарiоновичу, ви вважаете, що нiмцi пiдуть на схiд?

– Нi! – гримнув Сталiн.

 – Я так не вважаю! Але нiчого й не виключаю. Якщо американський емiсар Ворен умовить нiмцiв помиритися з Англiею, куди вони пiдуть? Нехай посол Майський переговорить з послами Данii i Норвегii. І сьогоднi ж переговорить з кимось, хто знае про переговори Ворена.

– Добре, Кобо. Я зараз накажу це зробити, – Молотов трохи помовчав i наважився-таки поскаржитися на Берiю. – Я щойно був у Склiфi…

– Що таке Склiф? – Сталiн не визнавав новомодних скорочень.

– Лiкарня «швидкоi допомоги». Там, де колись була богадiльня.

– Знаю цю богадiльню. І що?

– Люди Берii вночi намагалися вдертися до нашого дипломата. І вiн застрелився.