Війни художників

За кiлька мiсяцiв вiн промiняв вечори зi шнапсом у малоосвiченого «тата Мюллера» на вечори симфонiчноi музики у Хiмiка-Гейдрiха.

Шелленберг – невисокий, середньоi статури, навiть швидше худорлявий, з вузькими вилицями i вiдстовбурченими вухами, загалом досить несимпатичний чоловiк – ввiчливо постукав i зазирнув у кабiнет шефа РСХА.

– Заходьте, Вальтере, – сказав Гейдрiх i кивнув на крiсло.

Шелленберг сiв у крiсло i приготувався слухати.

– Потрiбно термiново дати Латишу iнформацiю про те, що фюрер не згадував про можливий похiд на схiд у виступi перед випускниками Крампнiца.

– Що, таки сказав? – несмiливо, самими кутиками губ посмiхнувся Шелленберг.

– Так, як кажуть, мiй язик – мiй ворог. Фюрер – природжений оратор! У запалi виступу вiн не завжди контролюе себе.

– А тому, геносе групенфюрер, знайдеться й нам робота, – ще ширше посмiхнувся Шелленберг.

«Занадто багато розмовляе цей розумник, – невдоволено подумав Гейдрiх. – Невже вважае себе фiгурою, рiвною менi? Вискочень…»

– Саме так, – продовжив вiн.

 – Крiм того, наше завдання – переконати росiян, що фюрер не давав негативноi оцiнки кампанii Росii у Фiнляндii. Не говорив, що вермахт не мае гiдних супротивникiв у Європi. Про несправедливiсть того, що нiмцi займають територiю у двадцять разiв меншу, нiж росiяни. Словом, нiчого цього фюрер не говорив…

– Групенфюрере, я вiдчуваю, що скоро настане час, коли доведеться часто iздити з вiдрядженнями на схiд.

– Я вам нiчого подiбного не говорив, – Гейдрiх холодно подивився на Шелленберга. – І взагалi, геносе Шелленберг, прошу вас, не намагайтесь аналiзувати те, що вам не пiд силу.

– У жодному разi, – Шелленберг опустив погляд. – Вибачте, шефе. Але бiдний, бiдний геносе Сталiн.

– Товариш Сталiн, – поправив його Гейдрiх. «Товариш» в його вустах прозвучало, як «товарiс». – Можливо, бiдний товариш Сталiн. А можливо – бiднi всi ми. У будь-якому разi, Вальтере, будемо вважати вашi домисли лише домислами.

Пiдготуйте фальшиву стенограму виступу фюрера в Крамнiцу. Щоб там було щось схоже на його промову, але з iншими акцентами. Нiякого походу на Схiд! Росiяни повиннi повiрити, буцiмто до того iм злили дезу. І нехай Латиш надтермiново згодуе цю «справжню» стенограму росiйському резиденту Кобулову… Товаришу Кобулову, якщо вам так бiльше подобаеться.

– Слухаюсь, геносе групенфюрер! – кивнув Шелленберг.

– І ще одне.