Скарби феї Моргани

Його було не впiзнати! Зал був прикрашений всiлякими гiрляндами, якi пурхали над головою, нiкого при цьому не зачiпаючи, повiтряними кульками; туди-сюди носилися барвистi феерверки – в повiтрi вони робили химернi фiгури, а потiм вибухали i перетворювалися в салют. Стiни переливалися всiма барвами веселки, так що навiть очам стало боляче. Бiля стiн стояли довгi столи, накритi бiлою скатертиною.

– Круто! – схвалив Джеффрi, який йшов позаду Теда.

Коли учнi обох класiв були в залi, в центр вийшов директор. Вiн посмiхнувся всiм i кожному.

– Добрий вечiр. Радий вiтати вас на останньому вашому вечерi в школi. Нi, нi, я вас не затримаю, – посмiхнувся директор, бачачи, що деякi стали проявляти нетерпiння, – все, що я хотiв сказати, вже сказано сьогоднi вранцi. На прощання я лише хочу нагадати, що диво мае служити тiльки добру. Не вiдкривайте серце злу! Як тiльки ви впустите хоч краплю – ваша душа зачерствiе. Допомагайте один одному, поважайте один одного, не дiлiть один одного на чарiвникiв та звичайних людей.

Якщо людина позбавлена чарiвноi сили – це не означае, що у вас перевага перед нею. Кожен з вас отримав сьогоднi чарiвний перстень-портал – знак, що ви вступаете на самостiйний шлях. І вiдтепер ви всi – дорослi чарiвники. А зараз – смачного!

І директор махнув рукою, запрошуючи всiх зайняти своi мiсця за столом. Тед оглянувся в пошуках Еллiс i помiтив ii в iншому кiнцi залу. Його серце завмерло в грудях – вона була надзвичайно гарна: в блакитнiй шовковiй сукнi, без бретелей, лiф якоi був прикрашений бiсером, спiдниця м'якими хвилями доходила до полу, приховуючи туфлi.

На сукню вона одягла легкий короткий жакет з блакитного гiпюру, i крiзь нього можна було розгледiти ii плечi. Свое довге хвилясте волосся вона зiбрала ззаду, i Тед мiг милуватися ii бездоганною шиею.

– Сiдай, Тед, – смикнув його за рукав Джеффрi.

Тед слухняно сiв, i почав накладати собi в тарiлку iжу, втiм, не особливо звертаючи увагу на те, що вiн iсть. Швидше б бал! Але мана потроху спала, i Тед вiддав належне i святковiй вечерi, i iгристому шампанському, i десерту, i ароматнiй кавi.

Коли всi наситилися, на середину залу вийшов мiстер Санрайс. В знак поваги, всi учнi пiднялися.

– А зараз – бал!!! – Директор плеснув у долонi, i одразу ж iз залу пропали столи i стiльцi, зазвучала запальна музика.

Учнi схвально заплескали, i стали виходити на середину залу i танцювати. Тед потянув Джеффрi ближче до того мiсця, де танцювала Еллiс з подругами.