Полонез для мера

Алiк вчасно прилаштувався пiд крилом очiльника провiдноi парламентськоi фракцii, й створив таку саму в мiськiй радi. Сталося це невдовзi пiсля того, як у Верховнiй Радi припинила iснування попередня провiдна фракцiя – слiдом за своiм головою, розстрiляним у донецькому аеропорту. Великий бiзнес залишав кривавi автографи на полiтичнiй картi краiни. До старших братiв по бiзнесу пiдтягувалися меншi, усвiдомивши: не потрiбно битися за пiввiдсотка рентабельностi, як це робили захiднi фiрми. Навiщо, якщо конкурента можна налякати – сам вiддасть те, що мае.

За думановими стояв цiлий клас «браткiв». Тих, хто жив рекетом i гасав дорогами на крутих iномарках та джипах, сiючи панiку серед законослухняних водiiв. Скрiзь чiпко укорiнювався гендлярський базарний бiзнес, гуманiтарка та контрабанда тримали на собi мiську торгiвлю. Повiдкривалися моднi кафе та нiчнi кiоски. Епоха яскравих етикеток i пiдроблених товарiв потребувала своiх героiв – тих, хто сприймав свiт i стверджувався в ньому через обман, вiдкат i тиск. Алiк вiдчував себе в цiй обстановцi, як риба у водi.

Черговий вiддав честь генералу i попередив:

– На вас чекають.

Верес побачив у приймальнi гордий схiдний профiль Думанова. Яскрава краватка красувалася пiд комiрцем розкiшноi сорочки. Костюм, лакованi черевики i брендовий годинник на зап’ястку свiдчили про рiвень самоповаги вiдвiдувача.

– Доброго дня. Заходьте, – запросив Верес колегу по мiськiй радi, пропустив його вперед, пiсля чого мiцно причинив за собою дверi.

На столi вже лежали свiжi службовi зведення i добiрка новин, пiдготована Дзеном. Одну з iнформацiй вiн видiлив червоним фломастером. Вона розпочиналася зi слiв: «Вбито екс-главу Нацiонального банку Украiни Вадима Гетьмана».

– Бачите, що коiться?! – Олександр Володимирович запропонував вiдвiдувачу добiрку з новинами. – Пiднiмаеться градус пiдготовки до виборiв.

– Та це ще коли буде! Аж у жовтнi наступного року.

Алiк всiвся зручнiше у крiслi перед генеральським столом. Подiя iз загибеллю Гетьмана не справила на нього особливого враження. Утiм, задля годиться, вiн додав:

– Насправдi президентська кампанiя вже розпочалась. Є серед претендентiв i ваш брат, правоохоронець.

– Є, i не один, – нiбито приязно вiдгукнувся Верес, вiдкриваючи теку зi своiми недавнiми записами. Щойно йому довелося перебороти в собi гострий напад вiдрази до цього жевжика.