Любов іншого виміру

Люцифер пильно поглянув на старого: помре пiслязавтра, а хтось поцупив його грошi, що вiн заощадив на похорон.

– Заморився! – дiдок упав на стiлець, тремтячими руками дiстав пом’яту хустинку, витер спiтнiле чоло. – Набiгався я по тим фiкусам, хай iм чорт! А iх i слiду нема, старий я дурак!

– Ви були в якихсь офiсах, батьку? – здогадався Сатана. – Куди Ви вклали грошi? Хто Вас обдурив?

– Я по жизнi обдурений, синку! Сначала дурили комунiсти, а зараз до них стiльки всякоi сволочi добавилося, що й не розбереш! – i старий у розпачi махнув рукою.

– Хто конкретно обдурив Вас останнього разу? – запитав Сатана, бо дiдок щось погано «читався».

– Гадiна якась, не то ящiрка, не то гадюка… Знаеш, синку, вся у таких жовтих пятнах… Як же ii в бiса? Обiщали пишний похорон оформить!

– «Саламандра»?

– О!

– Гадаю, тi, що Вас пограбували уже за кордоном, та дiстати iх можна!

– Та хто ж iх дiстане? Хiба у нас дiе закон, чи справедливiсть?!

Люцифер замовив ще пива.

– Пийте, батьку! – пiдсунув кухоль до старого.

– Дякую, синку. Люди стали, як собаки! Нiкому нi до кого нема дiла! Кажеш, iх можна дiстати? Якби ж то! – зi смутком промовив дiдок i вiдпив пива.

– Сатана дiстане, вiн вище людських законiв.

– Послухай, синку, якщо вiн iх дiстане, я буду молитися на нього, як на Бога!

– Невже, батьку? – приемно вразився Сатана i на мить загiпнотизував дiдка, вклав у його кишеню грошi i офiцiйно промовив – «Саламандра» возвращает Вам, Бойко Иван Иванович, деньги с процентами!

Нi за яких iнших обставин старий не взяв би у Сатани грошей.

Раптом дiдок здригнувся, прокинувся вiд гiпнозу, з задоволенням поплескав себе по кишенi сорочки, посмiхнувся:

– Таки повернули менi грошi антихристи! Похоже, злякалися Сатани! Пора менi, синку, бо ще спiзнюся на автобус. Бувай!

– Щасти Вам, батьку!

Старий пiдвiвся, пiшов. Люцифер зiтхнув: як не крути, а Зона е Зона, без вибрикiв благодiйностi нiяк… Хоча, Фобос дiе навпаки: збирае по Землi грошi, байдуже де.

Фобос, Вищий Чорний Янгол, не страждав вiд мук сумлiння, бо не мав його. Вiн вивчав Всесвiт, вiдкривав новi закони буття, робив те, що хотiв, не зважаючи нi на кого i нi на що. Лише Творець вносив у його дiяльнiсть корективи.