Любов іншого виміру

– Хаме, вибач за хамство, що перебиваю твою хамську доповiдь! – раптом вигукнула Гертруда, майже втративши надiю привернути до себе увагу Сатани, – Герр Люц, вогника не знайдеться? Моя солодка цигарочка геть загасла…

Вiдьма зiслизнула з крiсла спритною, грайливою гадюкою i завихилясувала стегнами до Сатани, та вiн зупинив ii розкутим поглядом, скорчив пику дебiла, що нiби здурiв вiд ii принад i жбурнув iй свою запальничку. Гертруда пiймала ii, повернулася на свое мiсце i кинула на Диявола злобивий погляд. Лицарство гиготнуло.

Сатана поглянув на аркуш паперу перед собою i, помiтивши, що намалював обличчя Олени, знову поринув у свiтлi роздуми.

По праву руку вiд Диявола сидiв Фобос, його мозок теж поглинули глибокi думи, вiн складав карту космiчних шляхiв i мав винятково вiдчужений вигляд: на ньому була сорочка з трохи не одiрваним комiрцем, з кишенi стирчав надгризений гамбургер. Напружено розмiрковуючи, вiн швидко писав чорним кiгтем у блокнотi, нервово дригаючи лiвою ногою у дранiй шкарпетцi, права була босонiж.

Злiва вiд Люцифера сидiв красень Євген, що вiрив в удосконалення людства методами генноi iнженерii. Вiн привiв на нараду з метою демонстрацii штучно створену ним напiвсобаку-напiвлюдину Шарика. Істота, гучно чавкаючи, з насолодою поглинала оселедець за оселедцем, зростаючи на очах.

– Отвечаю за базар, это прикол! Короче, лох попадает в вонючую слизь и его засасывает, типа, медленно так, но на верняк! – доповiдав Хам з хамською розкутiстю про свiй новий тортурний винахiд.

 – Прикинь, Герр Люц, грязь жирно шипит, булькает и втягивает лоха, типа, болото! У него начинаются такие ломки, выкручивает ноги, руки, грязь нагревается до кипятка, а он как бы тащится со страшной силой, короче, оттягивается конкретно так, по полной программе! Ну как, прикололся, Герр Люц?!

Та Сатана не вiдреагував, бо не чув Хама, його душа була далеко. Фобос пiдвiв голову, його очi сконцентрували на Хамовi розумний напружений погляд.

– Э, Фобос, толкни пахана под ребро, не ведется! – крикнув Хам.

Однак Фобос не почув його, схилив голову над блокнотом i енергiйно зачиркав кiгтем.

– Ах вы суки гениальные, вашу мать! – вибухнув Хам. – На хрен мне это надо выделываться тут, трепаться тут перед вами, а вы … – i Хам розматiкався у лише йому притаманний хамський засiб.

Сатана прокинувся вiд мрiй про Олену i помiтив Хама.

– Ты на кого погнал, мразь? На пахана погнал?! – раптом гаркнув Шарик i жбурнув у Хама недоiденим оселедцем.