За вітром

Природа, в цей перiод перетворилася на невидимого художника, який своею палiтрою розмалював дерева, кущi, траву, небо i здаеться одяг самих людей. За вiкном не всi сумували i були одягненi у сiре та чорне, як нiби на траур по пекельному лiту. Дiти гралися на майданчику: он та дiвчинка в червоному пальто, така яскрава, сховалася за такого ж кольору кущик, скiльки радостi i життя в ii очах. Он молодi хлопець та дiвчина в зеленому та жовтому такi щасливi, мабуть перше побачення. Люди також пiдхопили цей настрiй осенi, вони, нiби торкаючись яскравих дерев, листя, проводили через себе ту сонячну енергiю та тепло, яке природа в них акумулювала.

Величезнi вiкна вiд пiдлоги до стелi в лаунж зонi, в конференц-холi Messe Berlin виглядали немов портал в ту картинку осенi, яка виблискувала, притягувала до себе, манила своiм оксамитовим теплом. Промiння сонця спускалися по вiкну, нiби «вимикали» дерева, вiдштовхуючи iх в тiнь. День швидко переходив у вечiр. Наближався заключний етап конференцii, а також виступ iменитого професора iз Францii, а точнiше, як виявилось, професорки – Жозефiни Мегре Учасники конференцii поволi проходили в зал для завершального етапу, все навкруги гомонiло, гудiло, бiльше звичайно чоловiчi голоси.

На фуршетних столах залишилися келихи з недопитим шампанським, вином, тарiлки з канапе, бруднi серветки та вiдкритi пляшки води. Попiльнички були переповненi вiд сигарет та сигар, дим стояв стовпом, хотiлося свiжого повiтря.

Герда в супроводженнi Роберта також прослiдувала в конференц- хол.

Вiн пропускав ii вперед, показуе свою галантнiсть, подумала вона. А коли цей вишуканий англiець знайшов мiсце бiля неi, попросивши пересiсти огрядного юриста з Мюнхену, Герду це трохи схвилювало. Невже осiннiй вечiр п'ятницi буде не таким нудним, як здалося з початку.

Жозефiна Мегре- професор з кримiналiстики та начальник полiцii провiнцii Бордо, перша жiнка на такiй високiй посадi за останне десятилiття у Францii. Герда часто вiдвiдувала подiбнi форуми i конференцii тут в Нiмеччинi i взагалi в Європi.

Вона була знайома зi своiми колегами з iнших краiн, обмiнювалася досвiдом та знаннями. З деякими навiть спiлкувалася бiльш тiсно по роботi, що стосувалося самоi структури Євросоюзу. Єдина зона надавала переваги злочинцям перемiщатися без кордонiв та реестрацiй. Тому так важливо тримати зв'язок з iншими детективними агентствами, нацiональною полiцiею европейських краiн та колегами кримiналiстами. Вiд такоi спiвпрацi вигравали усi.