Місячний камінь

Не лякайтесь!

Добре йому було попереджати мене, коли я вже перелякався.

Якщо вiн мав рацiю, в наш спокiйний англiйський дiм раптом увiрвався диявольський iндiйський алмаз, а за ним змова живих шахраiв, кинутих на нас помстою мерця. Ось яким було наше становище, яке вiдкривалось менi в останнiх словах мiстера Френклiна! Хто чув щось подiбне в дев’ятнадцятому столiттi, завважте, у вiк прогресу, в краiнi, що користуеться благами британськоi конституцii! Нiхто нiколи не чув нiчого подiбного, отже, нiхто не може цьому повiрити.

А проте я продовжуватиму свою розповiдь.

Коли ви несподiвано злякаетесь до такоi мiри, як злякався я, цей переляк неодмiнно вiдiб’еться на вашому шлунковi. А при такому становищi ваша увага буде вiдвернута, i ви почнете соватись на своему мiсцi. Я мовчки завовтузився на пiску. Мiстер Френклiн помiтив, як я боровся з розтривоженим шлунком чи духом – а це, якщо хочете, одне й те саме, – i, замiсть того щоб почати свою розповiдь, гостро мене спитав:

– Що таке з вами?

Що таке було зi мною? Йому я не сказав, а вам скажу по секрету.

Менi закортiло запалити люльку i почитати «Робiнзона Крузо».

Роздiл VI

Нiчим не виявляючи своiх почуттiв, я ввiчливо попрохав мiстера Френклiна вести далi оповiдь. Мiстер Френклiн вiдказав: «Не совайтесь, Беттередж!» – i продовжував.

Першi слова нашого молодого джентльмена роз’яснили менi, що вiдкриття, яке стосуеться нечестивого полковника й алмаза, мiстер Френклiн зробив (перше нiж приiхати до нас) у той час, як вiн вiдвiдав стряпчого свого батька в Гемпстедi.

Мiстер Френклiн випадково обмовився, коли вони сидiли удвох пiсля обiду, що батько доручив йому вiдвезти мiс Речел подарунок до дня ii народження. Слово за словом – i розмова скiнчилася тим, що стряпчий розкрив мiстеровi Френклiну, що це за подарунок i як виникли дружнi стосунки мiж покiйним полковником i мiстером Блекомстаршим. Обставини цi такi незвичайнi, що сумнiваюсь, чи я зугарний передати iх своiми словами. Вважаю за краще викласти вiдкриття мiстера Френклiна якомога ближче, його власними словами.

– Чи пам’ятаете ви тi часи, Беттередж, – почав вiн, – коли батько мiй намагався довести своi права на це горезвiсне герцогство? Так от саме в цей час i повернувся з Індii мiй дядько Гернкасл. Батько мiй довiдався, що в нього е якiсь папери, якi можуть стати в пригодi для його процесу. Вiн поiхав до полковника нiби привiтати його з поверненням в Англiю. Але полковника не так-то просто було обдурити.