Місячний камінь

Вона мiнилась на обличчi (якщо вiрити Пенелопi) всiма кольорами райдуги. То веселилась, то сумувала без будь-якоi видимоi причини. Не переводячи духу, вона сипала сотнi запитань про мiстера Френклiна i вiдразу ж розсердилась на Пенелопу за те, що та висловила здогад, нiби вона могла зацiкавитися стороннiм джентльменом. Помiтили, як вона, посмiхаючись, писала iм’я мiстера Френклiна на днi свого робочого ящика. Потiм ii застали, коли вона зi сльозами на очах дивилася в дзеркало на свое деформоване плече. Чи знала вона ранiше мiстера Френклiна? Це було зовсiм неможливим! Чи чули вони щонебудь одне про одного? Не могло цього бути! Я мiг засвiдчити, що подив мiстера Френклiна був щирий, коли вiн побачив, як дiвчина витрiщила на нього очi.

А Пенелопа могла засвiдчити, що дiвчина зi щирою цiкавiстю розпитувала про мiстера Френклiна. Розмова наша не клеiлась доти, поки донька моя не висловила найбезглуздiший здогад, який я будь-коли чув у життi.

– Тату, – сказала Пенелопа цiлком серйозно, – лишаеться тiльки одне пояснення: Розанна закохалася в мiстера Френклiна Блека з першого ж погляду.

Вам доводилося чути про гарненьких молодих панночок, що закохуються з першого погляду, i ви вважали це цiлком природним. Але щоб служниця, яка вийшла з виправного будинку, негарна з себе i з деформованим плечем закохалася з першого погляду в джентльмена, що приiхав у гостi до ii панi?! Чи знайдете ви подiбну нiсенiтницю в якому-небудь романi? Я реготав до слiз. Пенелопа за мою веселiсть розсердилась на мене.

– Я ранiше не помiчала, щоб ти був жорстоким, тату, – сказала вона дуже тихо i вийшла.

Слова моеi доньки немов облили мене холодною водою. Я розгнiвався на себе за те, що розхвилювався, коли вона промовила iх, – але ж це було саме так. Тепер, з вашого дозволу, змiнимо предмет розповiдi. Жаль, що я змушений був написати про це – i не без причини, як ви побачите далi.

Настав вечiр: дзвiнок, який сповiщав, що вже час переодягатися до обiду, пролунав ранiше, нiж мiстер Френклiн повернувся з Фрiзiнголла.

Я сам принiс гарячоi води до нього в кiмнату, сподiваючись почути пiсля цього несподiваного запiзнення про яку-небудь пригоду. Але на мое превелике розчарування (напевно, й на ваше) не скоiлось нiчого. Мiстер Френклiн не зустрiвся з iндусами нi по дорозi туди, нi на зворотному шляху. Вiн вiддав Мiсячний камiнь у банк, сказавши просто, що цей камiнь дуже дорого коштуе, i привiз розписку в кишенi.