Місячний камінь

Цим я наслiдую метод, прийнятий королевою при вiдкриттi парламенту, – тобто говорю кожного року майже одне й те саме. Мою промову (так само, як i промову королеви) до ii виголошення чекають з нетерпiнням, як щось таке, чого ранiше не чули. Коли ж вона виявляеться зовсiм не новою, слухачi, хоча й бурчать потроху, але сподiваються почути щось новiше в майбутньому роцi. Легко керувати людьми i в парламентi, i на кухнi – ось який треба зробити з цього висновок.

Пiсля снiданку мiстер Френклiн мав зi мною таемну нараду з приводу Мiсячного каменя: настав час забрати його з фрiзiнголлського банку й вiддати у власнi руки мiс Речел.

Чи вiн пробував знову освiдчитися своiй кузинi в коханнi i дiстав облизня, чи тривале безсоння збiльшило дивнi суперечностi i нерiшучiсть його характеру – я не знаю. Одне тiльки ясно, що мiстер Френклiн виявив себе досить невигiдно вранцi, в день народження. Вiн двадцять разiв мiняв своi намiри вiдносно алмаза протягом двадцяти хвилин. Що ж до мене, то я додержувався простих фактiв, уже вiдомих нам.

Адже не трапилось нiчого такого, що дало б нам пiдставу турбувати мiледi з приводу алмаза чи вiдмiнити законне зобов’язання, за яким мiстер Френклiн мав передати алмаз своiй кузинi. Такий був мiй погляд на справу, i хоч мiстер Френклiн багато разiв мiняв свое рiшення, вiн змушений був нарештi погодитися зi мною. Ми вирiшили, що пiсля снiданку вiн поiде верхи у Фрiзiнголл i привезе алмаз i, очевидно, мiстера Годфрi з двома молодими панночками, його сестрами.

Прийнявши таке рiшення, наш молодий джентльмен знову пiшов до мiс Речел.

Вони провели весь ранок i частину дня за розмальовуванням дверей. Пенелопа стояла поряд i, за iхньою вказiвкою, розмiшувала фарби, а мiледi, перед снiданком, то входила в кiмнату, то виходила, приклавши до носа хусточку (вони зловживали цього дня розчинником мiстера Френклiна), i даремно намагалась вiдiрвати обох малярiв вiд роботи. Лише о третiй годинi вони зняли фартухи, вiдпустили Пенелопу (яка найбiльше потерпiла вiд розчинника) i змили з себе весь цей бруд.

Але досягли, чого хотiли – закiнчили розмальовувати дверi до дня народження i дуже пишалися своею роботою. Грифони, купiдони i все iнше, повинен я визнати, вийшло дуже красиве на погляд, але було там усього цього так багато i так воно було переплутане квiтами й девiзами, а пози представленi так ненатурально, що купiдони цi неприемно врiзались у вашу пам’ять на багато годин пiсля того, як ви мали нагоду подивитись на них.