Місячний камінь

Частина перша

Пропажа алмаза

(1848)

Подii, про якi розповiв Габрiель Беттередж, дворецький ледi Джулii Верiндер

Роздiл І

Розгорнiть першу частину «Робiнзона Крузо» на сторiнцi сто двадцять дев’ятiй, i ви знайдете такi слова: «Тепер я зрозумiв, – хоч i надто пiзно, – наскiльки нерозсудливо починати будь-яку справу, не розрахувавши всiх витрат на неi й не зваживши, чи вона нам пiд силу».

Тiльки вчора я розкрив мого «Робiнзона Крузо» на цьому мiсцi, а сьогоднi вранцi, 21 травня 1850 року, прийшов до мене племiнник мiледi, мiстер Френклiн Блек, i почав зi мною таку розмову.

– Беттередж, – сказав мiстер Френклiн, – я був у нашого стряпчого з приводу деяких сiмейних справ, i, мiж iншим, предметом наших розмов була пропажа iндiйського алмаза, що сталася в будинку моеi тiтки в Йоркширi два роки тому. Мiстер Брефф, так само, як i я, вважае, що всю цю iсторiю слiд було б, в iнтересах iстини, викласти в письмовiй формi, i чим швидше, тим краще.

Не розумiючи ще його намiру i вважаючи, що заради миру i спокою завжди слiд бути на боцi стряпчого, я сказав, що i я вважаю так само.

Мiстер Френклiн вiв далi:

– Як вам вiдомо, пропажа алмаза кинула тiнь пiдозри на репутацiю невинних людей. Пам’ять невинних може потерпiти i в майбутньому через брак письмових матерiалiв, до яких могли б вдатися тi, що житимуть пiсля нас. Не може бути сумнiву, що ця наша дивна сiмейна iсторiя варта того, щоб про неi розповiсти, i менi здаеться, Беттередж, ми зi стряпчим Бреффом придумали правильний спосiб, як це зробити.

Безперечно, вони придумали чудово, але я ще не розумiв, яким чином це стосуеться мене.

– Ми повиннi розповiсти про певнi подii, – вiв далi мiстер Френклiн, – i е цiлий ряд осiб, причетних до цих подiй i здатних передати iх. Завдання полягае в тому, щоб, узявши за основу цi незаперечнi факти, ми всi по черзi написали iсторiю Мiсячного каменя – у межах нашоi особистоi обiзнаностi, не бiльше. Нам треба почати з того, яким чином алмаз потрапив до мого дядька Гернкасла, коли вiн служив у Індii п’ятдесят рокiв тому.

Таке вступне слово у мене вже е – це старий фамiльний рукопис, у якому очевидець розповiдае про всi iстотнi подробицi. Далi треба викласти, яким чином алмаз потрапив у будинок моеi тiтки в Йоркширi два роки тому i як вiн потiм зник через дванадцять годин. Нiхто краще вас, Беттередж, не знае, що сталося в той час у будинку. Отже, ви й повиннi взяти перо в руки i почати розповiдь.