Місячний камінь

Менi, як главi слуг, довелося вжити всю повноту влади, щоб удержати юрбу служниць вiд спроби влетiти наверх слiдом за мною й Пенелопою; iм кортiло добровiльно давати показання й негайно допомогти сищиковi Каффу.

Сищиковi, напевно, сподобалась Пенелопа. Вiн трохи прояснiшав, i в нього на обличчi з’явився вираз – дуже схожий на той, який був тодi, коли вiн запримiтив бiлу мускусну рожу в квiтнику. Ось що свiдчила моя донька сищиковi. Вона вiдповiдала, менi здаеться, вельми добре – ще б пак! – адже вона вся пiшла в мене.

В нiй нема нiчого вiд матерi, дякувати Боговi, в нiй нема нiчого вiд матерi!

Пенелопа свiдчила, що ii дуже зацiкавило розмальовування дверей i що вона допомагала змiшувати фарби. Вона запримiтила мiсце пiд замком, тому що його розмальовували останнiм; бачила його через кiлька годин без плями; залишила о дванадцятiй годинi ночi теж без плями. Побажавши своiй панночцi на добранiч у спальнi, вона почула, як годинник у будуарi пробив дванадцять: у цей час вона держалась за ручку розмальованих дверей; знала, що фарба вогка (оскiльки допомагала змiшувати фарби, як уже було сказано); через те особливо старалась не доторкатись до дверей, могла заприсягнутися, що пiдiбрала подiл сукнi i що тодi не було на фарбi плями; не могла б заприсягнутися, що ii вбрання ненароком не доторкнулось до дверей, коли вона виходила; пам’ятала, яка сукня була тодi на нiй, – це була нова сукня, подарунок мiс Речел; батько ii теж пам’ятав i теж мiг це пiдтвердити; вiн пiдтвердив це i сам принiс плаття, яке було на нiй того вечора; подiл оглядали довго, бо вiн великий, але нiде й натяку на пляму не знайшли.

На цьому i скiнчилося свiдчення Пенелопи – цiлком благополучно й переконливо. Пiдписався Габрiель Беттередж.

Потiм сищик запитав мене, чи немае в нас великих собак, якi могли б убiгти до кiмнати i розмазати фарбу своiм хвостом. Почувши, що це було неможливо, вiн послав за збiльшувальним склом i почав крiзь нього розглядати пляму.

На фарбi не було видно слiдiв людськоi руки. Всi ознаки свiдчили, що фарбу розмазала чиясь сукня. Той, на кому була ця сукня, судячи за свiдченням Пенелопи й мiстера Френклiна, щоб зробити цю пляму, мав бути в кiмнатi мiж пiвнiччю i трьома годинами ранку в четвер.

Довiвши слiдство до цього пункту, детектив Кафф згадав, що в кiмнатi е ще iнспектор Сiгрев, i, на науку своему колезi, зробив такий висновок iз проведеного ним слiдства.