На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ім’я рози». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ім’я рози

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Ім’я рози, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ім’я рози. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Умберто Эко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Умберто Еко (1932–2016) – відомий італійський письменник, вчений і філософ. Його перший роман «Ім’я рози», опублікований у 1980 році, одразу ж став супербестселером. Книгу перекладено багатьма мовами, і сьогодні вона вважається класикою світової літератури. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Умберто Еко «Бавдоліно», «Таємниче полум'я цариці Лоани», «Празький цвинтар», «Маятник Фуко», «Номер нуль».
«Ім’я рози» – захоплююча детективна історія, органічно вплетена в реальні історичні події XIV століття. У середньовічному монастирі за загадкових обставин один за одним гинуть ченці. З’ясувати причину їхньої смерті доручено вченому-фран-цисканцю Вільяму і його помічнику Адсо. Розпочавши розслідування, вони занурюються у лабіринт підступних інтриг, політичних махінацій, потаємних пороків та абсурдних забобонів, якими сповнене життя монахів, і, вирішуючи багато філософських питань, ідучи шляхом логічних розмірковувань, розкривають загадкові вбивства.
Ім’я рози читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ім’я рози без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Щоб дошкулити Папi, вiн приймае в обитель братчикiв… я маю на увазi тих еретикiв, вигнанцiв з вашого пресвятого чину… а щоб догодити цiсаревi, скликае сюди ченцiв з усiх монастирiв пiвночi, нiби у нас нема своiх майстерних переписувачiв i знавцiв греки й арабськоi, нiби у Флоренцii чи в Пiзi нема купецьких синiв з багатих i щедрих родин, якi охоче вступили б в орден, якби вiн дав iхнiм батькам змогу помножити свою могутнiсть i престиж. Але тут поблажливiсть до речей свiту сього згадують лише тодi, коли треба дозволити нiмцям… ох, Господи милий, спопели ж язик мiй, бо норовить вiн виказати речi мало достойнi!
– В обителi дiються мало достойнi речi? – неуважно поспитав Вiльям, наливаючи собi ще трохи молока.
– Ченцi теж люди, – прорiк Аймар. Вiдтак додав: – Але тут вони меншою мiрою люди, нiж деiнде. Ясна рiч, я нiчого вам не говорив.
– Дуже цiкаво, – мовив Вiльям. – Це лише вашi гадки, чи й iншi думають так, як ви?
– Й iншi теж, багато хто так думае. Не один з тих, хто тепер оплакуе нещасливу долю бiдолашного Адельма, не надто б сумував, якби у прiрву впав хтось iнший – той, хто забагато вештаеться по бiблiотецi.
– Що ви маете на увазi?
– Я вже й так забагато сказав. Ми тут усi дуже балакучi, ви вже, певно, це помiтили. З одного боку, мовчання тут уже бiльш нiхто не дотримуеться. А з другого – доводять його до крайнощiв. А замiсть того, щоб говорити чи мовчати, належить дiяти. У золоту добу нашого чину, коли настоятель не мав належного гарту, всього лиш одна чаша отруеного вина – i мiсце для наступника було вiльне.
– Я нiколи нiкого не палив, – сухо вiдповiв Вiльям.
– Це я просто так, до слова, – погодився Аймар з широкою усмiшкою. – Гарного вам полювання, брате Вiльяме, але вночi будьте обережнi.
– А чому не вдень?
– Бо вдень тут дбають про тiло з допомогою доброго зiлля, а вночi збавляють розуму з допомогою лихого. Не дуже тому вiрте, що в прiрву Адельма пiдштовхнули чиiсь руки, анi тому, що чиiсь руки запхнули Венанцiя у глек з кров’ю.











