Ім’я рози

А отже смiятися зi злого означае не бажати поборювати його, а смiятися з доброго означае не усвiдомлювати сили, з якою добро поширюе само себе. Тому-то Правило гласить, що десятий ступiнь послуху полягае в тому, що монаховi не слiд легко пiддаватись поривам смiху, бо ж написано: «stultus in risu exaltat vocem suam»[107 - Дурень у смiху пiдносить голос свiй (лат.).].

– Квiнтильян, – перебив мiй учитель, – твердить, що смiх належить стримувати в панегiрику, з огляду на гiднiсть, але його слiд заохочувати в багатьох iнших випадках.

Тацит восхваляв iронiю Кальпурнiя Пiзона, а Плiнiй Молодший писав: «aliquando praeterea rideo, jocor, ludo, homo sum»[108 - Інодi я смiюся, жартую, граюся, бо я людина (лат.).].

– То все погани, – вiдрiк Хорхе. – Правило каже: «Проженiмо навiчно i повсюдно непристойностi, дурощi й блазнювання, i не дозвольмо, щоб учень розтуляв уста, виголошуючи таку мову».

– Але коли Христове слово вже трiумфувало на землi, Синезiй з Кирени сказав, що божество зумiло сумiрно сполучити комiчне й трагiчне, а про цiсаря Адрiяна, мужа звичаiв возвишених i душi naturaliter християнськоi, Гелiй Спарцiян твердив, що той умiв чергувати хвилини веселощiв з хвилинами поважностi.

І, врештi, Авсонiй радить помiрковано дозувати серйозне i грайливе.

– Але Павлiн Ноланець i Климент Александрiйський остерiгають нас проти цих глупств, а Сульпiцiй Север каже, що святого Мартина нiхто нiколи не бачив анi в полонi гнiву, анi в полонi веселощiв.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=66748418) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

notes

Примечания

1

Рукопис о. Адса, перекладено французькою за виданням о.

Ж. Мабiйона (Париж, друкарня абатства Ла Сурс, 1842) (фр.). – Прим. автора.

2

Монастир (нiм.) – тут i далi примiтки перекладача, якщо не вказано iнакше.

3

Старожитня антологiя, або Зiбрання старожитнiх праць i творiв усiлякого роду – поем, листiв, епiстул, епiтафiй, з нiмецьким коментарем, примiтками та дослiдженнями превелебного отця, доктора теологii Жана Мабiйона, еромонаха чину св. Бенедикта i згромадження св. Мавра.