Ім’я рози

І не обiцяю намалювати тобi завершену картину, а радше прагну навести перелiк фактiв дивогiдних i страшливих.

І поки день по дню пiзнавав я свого учителя, збавляючи довгi години подорожi у довгих бесiдах з ним, про якi поведу ще тут мову при потребi, ми незчулися, як на уступах гори перед нами зависочiла обитель. Тож нехай i оповiдь моя наблизиться тепер до неi, як ми тодi, i хай не схибить мое перо, коли я розповiдатиму про те, що там дiялося.

День перший

Першого дня час перший,

де подорожнi прибувають пiд обитель, а Вiльям дае доказ неабиякоi проникливостi

Був чудовий пiзньолистопадовий ранок.

Уночi трохи падав снiг, але землю вкривав лиш свiжий снiговий серпанок, не товщий вiд трьох пальцiв. Ще затемна, одразу пiсля хвалитен, ми вислухали месу в якомусь долiшньому сiльцi. Вiдтак зi сходом сонця ми пустилися в путь ДО гiр.

Ми пiднiмалися стрiмкою стежиною, яка змiiлася навколо гори, i тут я побачив абатство.

Здивували мене не мури, якi оточували його з усiх бокiв, бо подiбнi я не раз бачив у цiлому християнському свiтi, а радше махиня споруди, що ii, як я потiм довiдався, називали Вежею. Була то восьмикутна будiвля, яка з вiддалi здавалася чотирикутником (досконала фiгура, яка виражае мiць i неприступнiсть Божого Граду); пiвденнi сторони ii пiдносилися над дворищем обителi, а пiвнiчнi немов виростали iз самих складок гори, спираючися на неi i нависаючи над безоднею. Знизу подекуди здавалось, що це скеля сягае самого неба i поступово, не змiнюючи нi барви, нi фактури, переходить у донжон (дiло рук гiгантiв, вiд яких не мають таемниць нi земля, нi небеса). Три ряди вiкон надавали надбудовi троiчного ритму, i те, що матерiально було квадратним на землi, ставало духовно трикутним у небi. Пiдiйшовши ближче, я зрозумiв, що з кожного кута цiеi чотирикутноi форми виростае по семиграннiй баштi, п’ять граней якоi виступають назовнi – отже, чотири з восьми граней головного восьмигранника породжували чотири меншi семигранники, якi зовнi виглядали п’ятигранниками. Хто б не постерiг дивогiдноi злагоди всiх святих сих чисел, кожне з яких мiстить витончений духовний смисл! Вiсiм – число досконалостi кожного чотиригранника, чотири – число Євангелiй, п’ять – число просторiв свiту, сiм – число дарiв Святого Духа.