Ім’я рози

Саме туди ми йшли, минаючи по дорозi чудовий садок. Праворуч позаду церкви, по той бiк розлогого майданчика, вздовж пiвденних мурiв на схiд вервечкою тяглися хижi челядникiв, хлiви, млини, маслоробнi, шпихлiри i пивницi, а також будинок, який, мабуть, був помешканням новiцiiв. Рiвна, лише дещо хвиляста мiсцевiсть дозволила давнiм будiвничим мiсця сього святого дотримуватися законiв взаемного розташування краще, нiж могли вимагати Гонорiй з Отена чи Гiйом Дуран. З положення сонця о тiй порi дня я зрозумiв, що портал виходить точно на захiд, а отже, хори i вiвтар зверненi на схiд; коли зрання сходило сонце, воно притьмом будило ченцiв в опочивальнях i тварин у стайнях.

Я нiколи не бачив такоi благолiпоi i так чудово розташованоi обителi, хоч згодом менi довелося споглядати Санкт-Галлен[23 - Маеться на увазi старовинний бенедиктинський монастир у м. Санкт-Галлен (Швейцарiя); до нас дiйшов його опис IX ст., i, ймовiрно, саме цей монастир був прообразом абатства в романi.], Клюнi, Фонтене i ще iншi абатства, якi, можливо, були бiльшi, але не мали таких досконалих пропорцiй. Вiд iнших монастирiв обитель цю вiдрiзняла також незмiрна махиня Вежi. Хоч не вiдаючи нiчого про каменярське мистецтво, я вiдразу зрозумiв, що вона куди стародавнiша, нiж всi iншi споруди, i зведено ii було, мабуть, для iнших цiлей, а решта абатства розкинулася навколо неi вже у пiзнiшi часи, причому розташування цiеi великоi будiвлi намагалися узгодити з розташуванням церкви, або ж навпаки. Бо серед усiх мистецтв саме архiтектура найпалкiше намагаеться вiдтворити у своему ритмi лад вселенноi, яку старожитнi називали kosmos, себто окраса, адже вона схожа на велетенську тварину, яка тiшить око досконалiстю i злагодженiстю всiх своiх членiв. І хвала Творцю Нашому, котрий, як каже Писання, призначив усiм речам число, вагу i мiру.

Першого дня час третiй,

де Вiльям провадить вельми пожиточну бесiду з абатом

Келар був чоловiк огрядний, на вигляд посполитий, але життерадiсний, сивий, але ще молодцюватий, низенький, але прудкий.

Вiн завiв нас до наших келiй у притулку для прочан. Точнiше, завiв нас до келii, призначеноi для мого вчителя, пообiцявши, що наступного дня звiльнить ще одну й для мене, адже, мовляв, хоч я й новiцiй, та все ж iхнiй гiсть, а отже, приймати мене належить з усiма почестями. Тiеi ночi спати я мав у широкiй i довгiй нiшi, видовбанiй у стiнi келii, куди вiн звелiв накласти доброi свiжоi соломи.