Ім’я рози

Кухня була величезною, повною диму залою, де метушилося чимало челядникiв, рихтуючи страви на вечерю. Двое з них готували приправлену городиною запiканку з ячменю, вiвса та жита, нарiзаючи на великому столi рiпу, капусту, редьку та моркву. Неподалiк ще один кухар, зваривши рибу у винi з водою, тепер присмачував ii пiдливою з шавлii, петрушки, чебрецю, часнику, перцю та солi.

Пiд захiдною баштою стояла велетенська пекарська пiч, де вже блимало червонувате полум’я. У пiвденнiй баштi стояла ще одна величезна плита, на якiй кипiли казани й оберталися рожни.

Через дверi, що виходили на тiк за церквою, свинарi саме вносили тушi забитих свиней. Ми вийшли через тi ж дверi й опинилися на току, розташованому на схiдному краю дворища, поблизу мурiв, вздовж яких вишикувались господарськi будiвлi. Северин пояснив, що перша будiвля – це свинарники, за ними тяглися стайнi, стiйла для волiв, а далi – курники i крита загорода для овець. Перед свинарниками свинарi розмiшували у великому глеку кров тiльки-но забитих свиней, щоб вона не зсiдалася. Якщо ii вiдразу як слiд вимiшати, то при цiй холоднiй погодi вона постоiть, не псуючись, ще кiлька днiв, поки з неi не нароблять кров’янки.

Ми знову зайшли у Вежу i лише побiжно оглянули трапезну, проходячи через неi по дорозi до схiдноi башти. Трапезна займала простiр пiд двома баштами, у пiвнiчнiй частинi стояла грубка, а зi схiдноi гвинтовi сходи вели у скрипторiй, себто на другий поверх. Саме цими сходами ченцi йшли щодня до працi, або двома рядами iнших, не таких зручних, зате добре опалених сходiв, якi спiраллю пiднiмалися позаду грубки та кухонноi печi.

Вiльям спитав, чи знайдемо ми когось у скрипторii, бо ж була недiля. Северин усмiхнувся i сказав, що для ченця-бенедиктинця праця – це те ж саме, що молитва. У недiлю богослужiння тривають довше, але ченцi, якi працюють над книгами, усе ж проводять нагорi кiлька годин, зазвичай плiдно обмiнюючись ученими заувагами та порадами i розважаючи над Святим Письмом.

Першого дня пiсля часу дев'ятого,

де описано вiдвiдини скрипторiю i знайомство з багатьма вченими мужами, переписувачами та рубрикаторами, а також зi слiпим старцем, який очiкуе Антихриста

Поки ми пiднiмалися сходами, я побачив, що вчитель мiй придивляеться до вiкон, крiзь якi на сходи падало свiтло. Я, мабуть, ставав таким же кмiтливим, як i вiн, бо вiдразу помiтив, що вони розмiщенi так, що до них важко дiстатися.