Ім’я рози

– А який зв’язок мiж цiею iсторiею i нашим злочином?

– Злочином? Що бiльше я про це думаю, то бiльше переконуюся, що Адельм сам наклав на себе руки.

– Чому ж?

– Ти пам’ятаеш, як нинi вранцi я помiтив гноiвню? Поки ми пiднiмалися по закрутi, над яким височить схiдна башта, я побачив там слiди, залишенi зсувом: у тому мiсцi, де збираеться найбiльше вiдходiв, частина грунту зiрвалася i сповзла аж пiд башту. Ось чому нинi увечерi, зазирнувши вниз, ми побачили, що снiг не прикривае вiдходiв, тобто iх ледь притрусив останнiй, вчорашнiй снiгопад, а не попереднiй снiг, що випав був у минулi днi.

Настоятель сказав нам, що Адельмiв труп сильно розтрощило об каменi, а пiд прямовисними мурами схiдноi башти ростуть сосни. Каменi ж е власне в тому мiсцi, де закiнчуеться мур, вони там утворюють щось на кшталт схiдця, а вже потiм починаеться схил, вкритий покидьками.

– І що ж?

– А тепер подумай: хiба не… як би це сказати?., економнiше для нашого розуму вважати, що Адельм, через причини, якi ще треба встановити, зi своеi власноi волi кинувся з парапету муру вниз, його вдарило об каменi, i вiн, уже мертвий, а може, лиш поранений, звалився у гноiвню.

Того вечора дув сильний вiтер, вiн спричинив зсув, який перемiстив частину грунту разом з покидьками i тiлом того бiдолахи пiд схiдну башту.

– Чому ви кажете, що цей розв’язок був би економнiшим для нашого розуму?

– Любий Адсо, не варто множити причини i iх пояснення, якщо це не е конче необхiдним. Коли припустити, що Адельм упав зi схiдноi башти, то треба припустити також, що вiн пробрався якось в бiблiотеку, що хтось вдарив його ще до того, як вiн змiг вчинити опiр, що той хтось з бездиханним тiлом на плечах зумiв вилiзти на вiкно, вiдчинити його i кинути вниз того нещасного.

Натомiсть для мого припущення нам досить Адельма, його самогубного намiру i зсуву. Все пояснюеться меншою кiлькiстю причин.

– Але навiщо йому було вбивати себе?

– А навiщо комусь було вбивати його? Причину шукати треба в будь-якому разi. Ця причина, безсумнiвно, е.

У Вежi пануе атмосфера недомовок, усi замовчують щось перед нами. А тим часом до нас уже дiйшли деякi поголоски, правда, досить туманнi, про те, що Адельма з Беренгарiем пов’язували якiсь дивнi стосунки. А отже, нам варто уважнiше придивитись до помiчника бiблiотекаря.

Поки ми отак бесiдували, вечiрня скiнчилася. Челядники поквапились до своеi роботи, щоб до вечерi все закiнчити, а ченцi вирушили до трапезноi. Небо вже зовсiм стемнiло, починалася снiговиця.