Арахнофобія

Спочатку була лише боротьба за ковток повiтря, яке вперто не хотiло заходити до легенiв, що мало не розривалися вiд його нестачi. Ця боротьба позбавляла мозок здатностi мислити про все iнше. Однак, пiсля кiлькох хвилин тортур, повiтря все ж зглянулося над ним i, спочатку скупою цiвкою, а потiм усе бiльшим потоком, линуло до легенiв, одразу ж змушуючи Ярослава зiгнутись у нападi задушливого кашлю. Пiсля цього потроху почало свiтлiти в очах. Ярослав знайшов себе сидячим на долiвцi пiд стiнкою вщент зруйнованоi Федьковоi кiмнати, з руками, притиснутими до грудей, i зiгнутими в колiнах ногами.

Рукав його лайкового пiджака був роздертий вiд плеча до зап'ястя, у великiй дiрi на джинсах свiтилося чимале закривавлене садно. Лисого в кiмнатi не було.

– Чорт забирай!.. – простогнав Ярослав i сам здивувався, наскiльки у нього хрипкий i неприемний голос. – 3 такими темпами добряча половина авансу пiде на купiвлю нового одягу.

Вiн зiбрався з силами i спробував звестися на ноги. За допомогою стiни це, хоча й не одразу, але вдалося.

Без цiкавостi Ярослав поглянув на перелякане обличчя дами, котру щойно бачив у пiд'iздi в супроводi кудлатого пуделя i котра тепер стояла перед ним, уперто не бажаючи бути посттравматичним видiнням.

– …не припините цiеi вакханалii, я просто змушена буду звернутися по допомогу до… мiлiцii! – Їi фраза, очевидно розпочата ще в передпокоi, поступово вповiльнювалася, ставала дедалi млявiшою, а останне слово вона промовила тоном сомнамбули, поглядаючи на Ярослава так, як, очевидно, мае дивитися на удава приречений кролик.

– Вже припинили, шановна, не хвилюйтеся, – вiдповiв Ярослав, схиляючись над лежачим Федьком. – Мiлiцiю викликати не потрiбно, я сам цим займуся. А от «швидку» викличте. І чим скорiше, тим лiпше.

Першим, що з'ясував Савицький, була цiлком утiшна новина – пульс у Федька прослуховувався. Слабко, боязко, але серце билося. Обережно, намагаючись не рухати постраждалого, Ярослав оглянув його. Кровi було не надто багато – по клiтчастому лiнолеуму розмазано всього кiлька темно-вишневих крапель поблизу вiдкинутоi навзнак голови, незначний слiд кровотечi був помiтний i на обличчi Нестеренка.

Очевидно, кровотеча була носовою. Придивившись пильнiше, Ярослав зiтхнув. Слiдiв удару на обличчi не було, едина рана зяяла лише на потилицi кудлатоi Федьковоi голови. Вiн сiв поряд, безсило вiдкинувшись на стiну, i припалив цигарку. Дiстав мобiльний i набрав Галкiна.

Конец ознакомительного фрагмента.