Арахнофобія

Арахнофобiя

Ю. В. Сорока

Арахнофобiя – це не лише медичний термiн. Арахнофобiя – це жах, з яким зустрiчаешся у реальному життi, а вiн висушуе твою душу розумiнням: потвора зовсiм поряд. Вона чатуе. Вона готова напасти у той момент, коли ти очiкуеш на небезпеку найменше. І тодi тебе нiкому буде захистити. Окрiм людини, котра сама пройшла рукотворне пекло й загартувала свою душу у горнилi чужоi вiйни. Отже спробуемо пройти тим шляхом, який пройшов львiвський приватний детектив Ярослав Савицький, i осягнути холодну жорстокiсть, на яку може буде здатною людина…

Юрiй Сорока

Арахнофобiя

Частина 1

Роздiл 1

Вибух пролунав гучно й моторошно.

Потворна квiтка з вогню й темно-сивого диму виросла поряд, викидаючи зненависть розпеченого металу i вбивчоi вибуховоi хвилi. На кiлька хвилин цей гуркiт видалив зi свiдомостi звуки оскаженiлих кулеметних черг i людськi крики, такi слабкi й немiчнi на тлi могутнiх голосiв зброi. Ярослав ще встиг побачити, як за кiлька крокiв вiд нього хтось з бiйцiв упав на засипаний купами битоi цегли тротуар, пiсля чого швидкi черги «калашникових» змусили його приникнути до землi i шукати порятунку саме там, де щойно снаряд 125-мiлiметровоi танковоi гармати розiрвав на шматки кiлькох людей. Смердючий дим пiк легенi, а руки час вiд часу наштовхувались на якiсь бруднi слизькi клаптi. Але вiн лiз усе далi й далi, добре розумiючи, що саме там його порятунок – спецназ, не переймаючись тим, що в руiнах дев'ятиповерхiвки могли перебувати цивiльнi, розпочав такий шалений кулеметний обстрiл, що стало зовсiм скрутно. Ось i воронка. Їi краi з потрiсканого асфальту й вапнякового щебеню здалися Ярославу рятiвною гаванню серед рукотворного пекла. Вiн одним кидком перекинув треноване тiло через край воронки й затих, притискаючись спиною до холодноi глини, вiд якоi все ще курився смердючий сивий дим. На хвилину можна було перевести подих. Ярослав недбало стер з автоматного ствола багно i звiв механiзм «пiдствольника». Прислухавшись, вiдмiтив, що до черг спецназiвських автоматiв долучилися поважнi й басовитi швидкострiли ДШК. Очевидно, стрiляли з вiкон будинку – саме там напередоднi Ярослав бачив два важких кулемети, що iх установлювали моджахеди Іси. На кiлька хвилин спецназiвцi зупинилися. Але тiльки на кiлька хвилин – невiдомо звiдки на тлi яскраво-блакитного неба вималювався хижий силует гелiкоптера i по позицiях чеченських кулеметникiв ударили НУРСи. За хвилину все було скiнчено.