Легіон Хронос

Ледве встиг дочитати, як незнайомець-легiонер вихопив у нього з рук аркуш i, пiдпаливши, укинув до попiльнички.

– Запам’ятай це. Гарно запам’ятай.

– Так, я запам’ятав.

– Це запасний план евакуацii. Згiдно з основним, нас евакуюють за кiлька суб’ективних хвилин. Але якщо трапиться збiй, там ти знайдеш комунiкатор.

– Знайду що? – не втримався Дмитро вiд запитання.

– Пристрiй для перемiщення у континуумi.

– Тепер зрозумiло! – Дмитро вискалився, демонструючи сарказм.

Незнайомець швидким рухом закотив рукав куртки i продемонстрував широкий срiблястий браслет.

– Це комунiкатор. І все, що я кажу, – не жарт, Дмитре. Це реальнiсть. Жорстока реальнiсть. Ти маеш засвоiти на першому етапi – той свiт, до якого ти звик, може зникнути будь-якоi хвилини. Над ним висить страшна небезпека. Як i над твоiм власним життям. Вiтаю з прибуттям до сфери iнтересiв Легiону Хронос, друже. Всi пояснення потiм. На цьому вiдтинку просторово-часового континууму введено червоний код, тож iм буде важче за нами стежити.

Дмитро зiтхнув.

– Я нiчого не розумiю. За що мене намагаються вбити?

– Довго пояснювати. Варвари можуть з’явитись будь-якоi митi. І тодi нам обом буде непереливки.

– Хто може з’явитись?

– Варвари. Ми iх так iменуемо. Якщо офiцiйно – КВТП. За тобою полюють iхнi агенти.

Дмитро зiтхнув вдруге:

– Так, а тепер тайм-аут. Ми зараз покличемо бармена i замовимо чогось випити. Менi потрiбно зiбратись з думками.

Незнайомець лише похитав головою.

– Боюсь, на це немае часу.

Не закiнчивши останню фразу, спiврозмовник Дмитра замовк на пiвсловi. Вiн рвучко встав, вiдкинув стiлець i дiстав з-за пояса пiстолет-кулемет. Тiеi ж митi вiтрина бiстро вилетiла хвилею блискучих уламкiв i до примiщення заскочили двое людей, вiд яких Дмитро нещодавно утiк.

– Тiкай! – заволав легiонер i звiв руку зi зброею у напрямку вiтрини. Дмитро вiдчув, що волосся на його головi стае дибки.

Спiврозмовник Дмитра вистрiлив першим. Черга з його кулемета примусила розлетiтись на шматки кiлька пластикових столикiв, а також розбила дзеркальну пiдвiсну стелю. З гуркотом i дзвоном ii уламки посипались на пiдлогу. Легiонер швидко упiймав Дмитра за комiр i поволiк до виходу. Останнiм, що побачив Дмитро, був пiстолет у руцi атакуючого незнайомця. Пiстолет смикався, посипаючи iх кулями.