Легіон Хронос

Дмитро рiшуче крутнув турнiкет i попрямував до кiмнати чергового, сподiваючись там знайти зброярню.

Через п’ять хвилин, закинувши на плече брезентовий ремiнь автомата i розпихавши по кишенях куртки запаснi магазини, вiн крокував у напрямку багатоповерхового будинку, що височiв неподалiк. Дмитро вже зрозумiв, що не знайде тут того, по що приiхав. Якщо люди зникли й не в усьому свiтi, в межах досяжностi iх не було напевне. Крiм того, на хвостi у нього все ще перебували агенти таемничого КВТП, i мету iхньоi подорожi вiн з’ясовувати не збирався.

Але й повертатись додому зараз не мiг. Втома, яка охопила його своiми сонливими обiймами, не дивлячись на те, що годинник так i не показав двадцять третьоi двадцять один, примушувала знайти захищене мiсце i вiдпочити. Дмитро все ще сторожко озирався, перевiряючи, чи поряд немае переслiдувачiв, але розумiв, що зупинитись все ж прийдеться. Дещо заспокоював той факт, що тепер у нього е чим захищатись.

У пiд’iздi висотного будинку на нього очiкувало розчарування – дверi усiх квартир виявились зачиненими.

Пометикувавши, Дмитро дiйшов до висновку, що iнакше i не могло бути. Вiн сам нiколи не залишав вхiднi дверi квартири вiдчиненими, отже, схожу картину застав i тут. Усi квартири були, без сумнiву, порожнiми. Але потрапити до будь-якоi з них, не зламавши дверi, було завданням непосильним. Деякий час Дмитро розглядав мiцнi лакованi чотирикутники, пiсля чого подався надвiр. Не кажучи вже про гуркiт, який доведеться здiйняти, проникаючи всередину будь-якоi з квартир, спати у примiщеннi, дверi якого не зачиняються наглухо, вiн не бажав. Надто небезпечно i нiякого натяку на наявнiсть запасного виходу для втечi. Для такоi цiлi бiльше б пiдходив… Дмитро поки не вирiшив, що бiльше пiдходило, аби убезпечити його вiд раптового нападу, але вперто йшов все далi пустими, заповненими холодним сяйвом лiхтарiв вулицями.

Побродивши темними алеями якогось парку, вiн нарештi зрозумiв, що необхiдно вiдшукати, i вже за чверть години пiдiйшов до великого меблевого магазину.

Широкi склянi дверi вдалось розсунути за допомогою автоматного ствола швидко i без великих зусиль. Дмитро, оглядаючи напiвтемне примiщення з рядами новiсiньких шаф, столiв i кухонних куточкiв, пiднявся сходами на другий поверх i вiдшукав вiддiл м’яких меблiв. Тут, вишикувавшись у рядок, розташувались не менше сотнi рiзноманiтних диванiв, крiсел i лiжок. Ось що захистить краще, анiж броньованi дверi квартири у багатоповерхiвцi.