Легіон Хронос

[3 - Час змiнюеться i ми змiнюемось разом з ним (лат.).] Дмитро на якусь мить так захопився величчю античного воiна, що не помiтив уважного погляду господаря кабiнету. Нарештi вiдвiв очi вiд закутоi у сегментовану лорiку[4 - Лорiка – у Давньому Римi обладунок, що захищав торс вояка.] постатi легiонера i вiдкашлявся.

– Здрастуйте… – нiяково промимрив вiн, зрозумiвши, що потрапив перед очi якогось високого начальства.

За столом, обпершись спиною на високу спинку оббитого чорною шкiрою крiсла, сидiв невеличкий лисий чоловiк у бiлоснiжному комбiнезонi з золотими стрiчками на рукавах.

На обличчi мав великi окуляри у старомоднiй роговiй оправi, пальцями правицi барабанив до столу. Вiдгукнувшись на вiтання Дмитра, господар кабiнету вказав на один iз стiльцiв, якi стояли у ряд вздовж стiни.

– Радий вас бачити, Дмитре. Присядьте, у нас буде довга розмова.

Дмитро, схиливши голову, пройшов кабiнетом i сiв на вказаний стiлець. Нарештi хтось хоче йому пояснити, що вiдбуваеться.

О, у нього е безлiч запитань. Море, лавина запитань! Дмитро вже розкрив було рота, але чомусь не змiг вичавити з себе жодного звуку. Господар кабiнету з табличкою «Консул» мав над ним якусь дивну владу, примушуючи поводитись так, як зазвичай поводиться пiдлеглий у кабiнетi керiвника. Дмитро лише безпорадно глянув на спiврозмовника i вирiшив очiкувати, що скаже той. Маленький лисий чоловiчок посмiхнувся, мовляв, я все розумiю, поставив лiктi на стiл перед собою i сплiв пальцi рук.

– Отже, ми нарештi зустрiлись. Насамперед давайте познайомимось. Я Консул органiзацii, яку ми звикли iменувати Легiон Хронос. Сподiваюсь, вам вже доводилось чути цю назву?

– Так, хоча…

– Мое iм’я Марк Светонiй. Ви, як менi вiдомо, Дмитро Мiщенко?

– Саме так, – вiдповiв Дмитро, взявши себе до рук. – Залишаеться додати: який абсолютно нiчого не розумiе.

Марк Светонiй спiвчутливо посмiхнувся.

– Не переймайтесь. Ви тут якраз для того, щоб отримати усi потрiбнi пояснення.

Останнi подii вас е-е… здивували?

– Вони мене шокували, пане Марк.

– Саме так. На жаль, це завжди вiдбуваеться саме так, i ми безсилi вплинути на процес. Громадяни не мають права здогадуватись про iснування нашоi органiзацii, це записано у законi. Тож пiдготувати вас до майбутнiх подiй ми просто не мали права. Крiм того, все вiдбувалось занадто стрiмко – Преторiй мало не втратив контроль над ситуацiею.