Нострадамус і Син

А нашi, буцiм-то, демократи з вкорiненною столiттями рабською iдеологiею, буцiм-то, християн (Чому «буцiм-то»? Тому, що вони теж декдарували i зараз декларують одну iдеологiю, а самi жили i зараз живуть зовсiм по iншiй); так i лишились рабами своiх шлункiв, своiх, тоб-то недоданих простим робiтникам i пенсiонерам, грошей, своiх триповехових «хатинок», своiх лимузинiв, своiх рабiв. Бо, ще класики казали, – хто не може прожити без рабiв – САМ РАБ.

Тiльки не вздумайте менi справу пришити про зневагу до християн, бо так одшию…, що, як кажуть, «мало не покажется».

Я САМ ХРИСТИЯНИН. А от дурнем, чи рабом, чи бидлом бути не бажаю.

Так от нашi «демократи» пiшли у них на поводу (бо з дитинства раби! i т. iн.). Я вже наводив деякi цитати з Нового Завiту. Бо раби завжди хочуть, щоб i у них були своi раби. З самих перших днiв самостiйностi Украiни в Парламентi ухвалювались такi закони, щоб у них, буцiм-то, народних були побiльше зарплати, побiльше пенсii, побiльше привелеiв. А це значить, що в суспiльствi будуть люди (i iх буде багато), у яких будуть мiнiмальнi зарплати на якi неможливо створити сiм’ю i ii фiнансово утримувати, i будуть люди пенсiонери з мiнiмальною пенсiею, на яку не те що жити, а й виживати тяжко.

Старий анекдот до теми: (пробачте, що не знаю як слова пишуться)

Розмовляють двi подруги.

– Вчера на конец (наконец), (а може наконец на конец)

мужу отдалась.

– Как? По любви или за деньги?

– Конечно по любви, – разве его зарплата это деньги.

Тiльки лiнивий не називае себе елiтою. І в iх не зовсiм розумних головах не винивае думка, – якщо е категорiя «елiти», то е i категорiя «плебеiв (бидла)». І якщо е такi двi категорii, то рано, чи пiзно мiж ними буде вiйна. Легка форма цiеi вiйни, – це коли прийдуть з закаканими вiниками i повiмитають, буцiмто, елiту з парламенту, з уряду, з президентськоi посади. А тяжку форму вiйни я покище нiкому не бажаю.

Розкажу вам по секрету, шановнi, недуже шановнi i зовсiм нешановнi (в тому числi i вам Юлiя Володимiрiвна Тимошенко i вам Вiктор Ранiшенароджений, вiн же Янукович) i всiм кандидатам в «Главные» перероблений анекдот.

Так би мовити, по секрету всьому свiту. Пробачте менi, якщо можете, що розповiдь росiйською мовою. Це для того, щоб у когось склалося враження, що це було не у нас.

В некотором царстве, в некотором государстве освобождалась (это условно «освобождалась» – свято место пусто не бывает)

должность «Главного».