Третя зірка

Гор часто милувався нею i думав при цьому, що вона i е найголовнiшим лiхтариком на небеснiй дорозi Володаря.

Зiрка якось дивно i незрозумiло заморгала. Бувало, що й iншi зiрки час вiд часу мерехтiли у високостi. Гор добре знав про це. Та цього разу мерехтiння було зовсiм iншим. Якимось дивним, i навiть хворобливим, чи що? Тому Гор i вирiшив залишитись i ще трохи поспостерiгати за своею улюбленицею. Щось йому не подобалось у цьому пульсуючому свiтiннi. Маленьке серденько Гора якось незрозумiло занило i стиснулось.

Наче вiдчуваючи якусь непоправну i невiдворотну бiду.

Зiрка тим часом, трохи померехтiвши, раптом почала збiльшуватись у розмiрi просто на очах. При цьому сильно збiльшилась i ii яскравiсть. Тепер це дiйсно була найбiльша i найяскравiша зiрка нiчного неба.

А ще через якусь мить зiрка раптом… зникла. Лише багато-багато маленьких iскорок почали швидко-швидко розлiтатись на всi боки вiд того мiсця, де лиш мить тому сяяла у всiй своiй красi красуня-зiрка.

Все це трапилось так швидко, що Гор i оком змигнути не встиг. Вiн так i залишився стояти бiля своеi печери з широко розкритим ротом i великими здивованими очима. Гор був впевнений у тому, що Лу швиденько наведе порядок у своему небесному господарствi i знову запалить небесний вогонь у мiсцi, де так несподiвано погасла найголовнiша зiрка. Вiн вiрив, що Лу швидко все виправить, i що його зiрочка, як i ранiше, буде знову сяяти на небеснiй дорозi Володаря.

Адже саме цю зiрочку йому чомусь було особливо шкода.

Гор, звичайно ж, не мiг здогадатись про те, що ж насправдi трапилось з його улюбленою зiркою. Звiдки йому, печернiй людинi, було знати про тi гiгантськi космiчнi катаклiзми, якi у тi далекi часи розiрвали цю зiрку на шматки i зi страшною силою розметали ii уламки на всi боки? Звiдки йому було знати про те, що зiрка, що вибухнула так зненацька, була одним iз синiв Небесного Володаря i рiдним братом Матерi-землi?

Наступного ранку Гор прокинувся вiд крикiв жаху, що лунали неподалiк вiд його печери.

Виявляеться, це Великий Хар знову вийшов на чергове полювання. Хитрiсть i пiдступнiсть цього хижака були невичерпними. Вiн i ранiше часто застосовував рiзноманiтнi хитрi витiвки, що допомагали йому вдало пополювати на дiтей Племенi. Йому нiчого не варта було тiсно притулитись до будь-якоi скелi i пильно спостерiгати за всiм, що вiдбуваеться у Долинi.