ТТ

Найбiльш вразливi для тертя мiсця обробив нульовкою, потiм вiдполiрував, змастив збройовим маслом, протер ганчiрочкою набоi й спорядив iх в обойму, зiбрав пiстолет, кiлька разiв пересмикнув затвор, натиснув на спусковий гачок, уставив магазин, знову кiлька разiв пересмикнув затвор – набоi легко входили до ствола й легко викидалися назовнi.

Випробував пiстолет у пiдвалi гаража – ТТ бив точно й потужно, як i очiкувалося.

* * *

Пiсля полудня, незважаючи на середину жовтня, пригрiло сонце; казна-звiдки повилазила й розлетiлася мошкара, розцвiрiнькалися горобцi, поiдаючи напiвсонну мошку та тлю.

Кiлька довгих павутинок, повiльно пролiтаючи повз, зачепилися за зовнiшне бiчне дзеркало автомобiля та, гойдаючись у легкому русi повiтря, грайливо виблискували на сонцi.

На величезнiй парковцi бiля гiпермаркету «Ашан» машин було небагато i, що ще впадало у вiчi, моделi були не з престижних. Двi й зовсiм пофарбованi в темно-зелений колiр звичайним пензлем, невеликий мiкроавтобус i середнiх розмiрiв позашляховик мали насторожений i водночас лякаючий вигляд.

Виходити з машини Сич не поспiшав. Вiн зупинився в середнiй частинi стоянки й зараз думав, де залишити машину: там, де зупинився, або ближче до одного з входiв. Найближчий до нього автомобiль був метрiв за десять, тому його машина виглядала самотньо, бiльш скупчено автомобiлi розташувалися бiля ближнього входу, але бiльшiсть усе ж перебувало поруч iз дальнiм. Сич здогадався чому: з того входу покупець потрапляв вiдразу до продуктового залу, а з ближнього – до промтоварного.

Ішла вiйна, тому попитом користувалися здебiльшого продукти харчування.

У машинi було не те, що тепло, поступово ставало все спекотнiше, навiть вiдкрите вiкно не допомагало, сонце пригрiвало зовсiм по-лiтньому, i день цей, такий приемний, здавалося, був ще далеко не з останнiх у цьому роцi.

Вiн вийшов зi своеi «дев’ятки», у якiй нiколи не було анi центрального замка, нi сигналiзацii, закрив дверi на ключ i, не поспiшаючи, пiшов у бiк дальнього входу, так i не визначившись, де все ж краще було залишити машину.

У повiтрi вiдчувався якийсь запах – незнайомий, незвичний, навiть десь хвилюючий, а з пiвнiчно-захiдного напрямку було чутно ледве вловимi вухом, непостiйнi, приглушенi й неяснi звуки. І раптом, миттево все навколо якось напружилося, стислося й потiм, несподiвано здригнувшись, жахнуло.