Люди (та, або) чи (як, не) свині

Крiм того, допомагав при перегонках свиней, а вiдлучення та перемiщення свиноматок на опорос взагалi проводив сам, оскiльки нiхто не мiг так ладнати зi свинями як вiн.

Робочий день завжди починався з короткоi летучки у кабiнетi управляючого. Тут збирались не тiльки спецiалiсти, а за встановленим порядком, приходили вiдмiчатися про свою появу на робочому мiстi усi працiвники. Не дивлячись на офiцiйнiсть тут панувала дружня атмосфера – можна було почути байку, або когось розвести на дурня, iнодi лунали рiзноманiтнi поздоровлення.

Зазвичай зауважень чи нотацii Микола Іванович не вислухував – вiн був досить вiдповiдальним, а праця його не вимагала будь яких (за рiдким виключенням) маневрiв. Отож, поки iнших вичитували за зальоти, вiн мав змогу преспокiйно сидiти на зручному офiсному стiльцi. Сьогоднi, на додачу, його пригостили кiлькома цукерками i вiн ганяв у ротi скляну барбариску.

– Микола Іванович, – раптом звернувся до нього управляючий, – янгол ви наш!

Микола Іванович вiд несподiванки цокнув карамелькою по зубам та злякано сховав ii за щоку.

– Волiв би бути купiдоном, – спритно вiдповiв вiн, – на вiдмiну вiд янгола, у нього хоча б цюцюрка е.

Управляючий, Сергiй Васильович, посмiхнувся. Вiн був радий бойовому настрою пiдлеглого, та новина, яку треба довести до вiдома Миколи Івановича, завiдомо була не втiшна.

– З цюцюркою, без цюцюрки – рiзниця не принципова. – Майже байдуже продовжив розмову Сергiй Васильович, але люди прийняли жарт жваво, де хто навiть щиро розсмiявся.

Коли публiка заспокоiлася, управляючий голосно, так щоб усi чули, заявив.

– Шеф наказав зменшити кiлькiсть парувань на десять вiдсоткiв, свиноматок, якi при цьому випадуть з процесу, здати на м'ясо.

– Чого це раптом? – мимо волi вигукнув Микола Іванович, борючись з невчасною цукеркою.

– Цiнова полiтика на свинину дуже не вигiдна, отож Шеф i вирiшив тимчасово скинути поголiв’я. – Констатував Сергiй Васильович.

На словах «скинути поголiв’я» усi присутнi завмерли: кожен розумiв, що за скороченням поголiв’я пiде скорочення штатiв.

Переживати було за що – знайти роботу пiд час черговоi кризовоi навали справа не з легких.

– Це не мае сенсу! – В розпачi вигукнув Микола Іванович.

– Крiм свиноматок треба ще здихатися одного кнура, – не зупинявся управляючий, потупивши погляд на папери розкиданi перед ним на столi, – того, що найстарiший, i не використовуеться на штучному заплiдненнi.