Ukrainian dream. «Последний заговор»

Я не можу iнакше, я так довго його чекав: жив-жив-жив, пив пиво, трахав дiвчат, ходив у кiно, грав у футбол i робив ставки в букмекерськiй конторi, бився за грошi, займався журналiстикою, писав романи та вiршi, читав сучасникiв i класикiв, мрiяв про майбутне, чекав вiйни з Іраком, повернення до СРСР, конфлiкту з татарами, економiчного колапсу, дефолту, знищення решток незалежностi, пiдвищення цiн на транспорт i хлiб, посилення епiдемii туберкульозу, вимкнення свiтла, тепла й газу, боявся захворiти на СНІД, стати наркоманом, геем чи навiть бiсексуалом, не заробити грошей на квартиру, зневiритися в iдеалах християнства, у полiтицi опозицii, чесностi президента та православноi церкви, – так минуло двадцять сiм рокiв, i я бiльше не можу, я маю взяти цей шанс, вiн мiй! Чуеш? Мiй!

– А ти не колешся? – пiдiйшла й сiла навпочiпки перед ним.

– Нi, – повернувся до плити й заплющив очi. – Ми не побачимося бiльше, Дашо.

– Ти не простив менi?

– Простив, – вiн дивився в пiдлогу, – простив.

Ти, Дашо, маеш мене зрозумiти.

– Я намагаюся.

– Це не те, Дашо. Я пiду. Я зараз встану i пiду.

– А я? Ти ж чув, я люблю тебе, – сказала це якось приречено.

– Так, я чув, i ти чула, що я люблю тебе. Справа не в тому, чи любимо ми.

– А в чому?

– Маемо ми бути разом чи нi. Ти колись сказала, що будеш зi мною все життя, але ще не знаеш, у якiй ролi. Так от, я тобi скажу, в якiй саме: ти будеш моiм добрим спогадом, – пiдняв голову й подивився просто в ii дещо звуженi, гарнi-гарнi карi оченята.

– Знаеш що, Марку? – вона починала помалу червонiти, ii голос ставав жорстким i зовсiм не рiдним.

– Що? – не вiдводив погляду.

– От хочеш, я тобi правду скажу?

– Скажи, – вiн зовсiм не хвилювався, i це ii дещо дратувало, оця його холоднокровнiсть i впевненiсть у собi.

– Ти боягуз, Марку. Я думала про це ще ранiше, але в той момент, коли ти вiдмовився займатися зi мною сексом, посилаючись на своi релiгiйнi переконання, я списала це на принциповiсть, а насправдi ти боявся, що я завагiтнiю.

Це сталося пiсля того, як злiз презерватив i трохи сперми потрапило до лона. Слава Богу, тодi все минулося. Потiм, коли ти не поiхав зi мною до батькiв, я знайшла цьому пояснення i переконала себе, що це твоя скромнiсть, а насправдi ти злякався вiдповiдальностi й офiцiйного статусу нареченого, тепер ти взагалi прощаешся зi мною i пояснюеш це тим, що в тебе е якась надмета.