На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ukrainian dream. «Последний заговор»». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Триллеры. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ukrainian dream. «Последний заговор»

Автор
Жанр
Дата выхода
27 марта 2013
Краткое содержание книги Ukrainian dream. «Последний заговор», аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ukrainian dream. «Последний заговор». Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Василь Зима) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Радіоведучий Марк Лютий, головний герой роману Василя Зими «Ukrainian dream. Последний заговор» працює в своє задоволення і готується до весілля з донькою олігарха. Та раптом до нього потрапляє вбивчий компромат на відомих політиків і він має обирати: піти на компроміс з власним сумлінням чи узятися за справу, ризикуючи втратити все, навіть власне життя. Долі героїв переплітаються, події, наче в калейдоскопі, змінюють одна одну. Хто переможе, а хто загине – відповіді у романі.
Ukrainian dream. «Последний заговор» читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ukrainian dream. «Последний заговор» без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Марк вiдповiдав: «Я – у сто вiсiмнадцяту», натискав кнопку лiфта i спостерiгав за тим, як запалювалися, а потiм поступово згасали цифри: 10, 9, 7, 4, 3, 1. Дверi вiдчинялися, i вiн нахилявся до побитого дзеркала на бiчнiй стiнцi лiфта й поправляв зачiску. Цього разу вiн не подивився на себе у дзеркало: йому було абсолютно байдуже, який вiн мае вигляд, вiн любив Дашу й вiрив, що вона любила його. І хiба, якщо любиш, мае значення, яка в коханого зачiска i чи пахне вiн дорогими парфумами?
– Привiт, – чмокнув у щiчку.
– Заходь, я поставила чай.
– Я не хочу чаю, – роззувся, пiшов до ванноi.
– Ти будеш мене слухати зараз чи пiсля того, як я вип'ю трохи лiкеру? – обняла його за шию.
– Ти п'еш лiкер? – витер руки, звiльнився з ii обiймiв.
– Тепер п'ю.
– І що, смачно? – зайшов до кухнi, сперся на плиту, подивився iй в очi.
– Часом смачно, часом – нi. Вся справа в настроi, а вiн увесь час рiзний. – Припала вустами до вуст, чекала, що вiн вiдповiсть на ii одвертiсть, а вiн вiдвернувся й сухо так сказав:
– Пам'ятаеш, коли ти вперше запитала в мене, чого я хочу вiд наших стосункiв, i, коли я промовчав у вiдповiдь, ти сказала, що хочеш просто дружити зi мною, а коли ж я наполiг на тому, щоби ми таки називалися бiльше нiж друзями, ти не вiдповiла нiчого? Пам'ятаеш?
– Ну, – дивлячись йому на шию.
– Так от. Ми сидiли тодi в китайському ресторанчику, i там лунала музика.
– Там була музика? Я не пригадую.
– Так, «Друг» Вакарчука. Невже ти забула? Я ще тодi промовив: «Ця пiсня – замiсть моеi тобi вiдповiдi». Там ще такi слова: «Буду завжди, ти так i знай, другом твоiм, ну i нехай».
– Так, я пригадую. І до чого це ти?
– Я допомагаю тобi розпочати розмову i сказати те, що ти хотiла менi сказати. Я навiть можу сказати першi слова: «Марку, ти дуже хороша людина…»
– Ти про що, Марку? Я зовсiм не те мала на увазi, – вiдштовхнула його, надула губи. – Тепер я тобi нiчого не скажу.
– Просто ти колись попереджала мене, що в тому разi якщо ти зустрiнеш iншу людину й полюбиш ii, то менi скажеш приблизно такi слова: «Марку, ти дуже хороша людина, але я тебе не люблю».
– Нi, ти не вгадав. Я про iнше тобi хотiла розповiсти, ходiмо в кiмнату, менi тут незатишно, надто багато свiтла у вiкнi, воно слiпить очi i робить твое обличчя надто дорослим, я бачу всi зморшки бiля твоiх вуст i очей.
– Я не знав, що в мене е зморшки. – Пiшов слiдом за нею.





