Камасутра

Кама – насолода будь-яким предметом кожного або всiх п’яти почуттiв: слуху, дотику, зору, смаку та нюху, яка направляеться думкою i душею. Камою зветься те особливе переживання тiлесного й розумового задоволення, яке виникае вiд дотику органа, який вiдчувае насолоду, з предметом почуття. Про Каму дiзнаються з Камасутри i звичаiв мiстян.

Коли трiада, а саме: Дхарма, Артха i Кама з’еднуються, то кожна попередня ii частина вища за подальшу: Дхарма вища за Артху, а Артха вища за Каму. Однак Артха стоiть на першому мiсцi для правителя, бо благоденство кожного пiдданого виникае з неi; куртизанка ж повинна вiддати перевагу Камi перед iншими двома.

Ось два винятки iз загального правила.

Заперечення:

Деякi освiченi люди кажуть, що оскiльки Дхарма не вiд свiту цього, то i пiзнати ii можна тiльки з учених книг. Те саме й щодо Артхи: застосовувати ii можна, лише прочитавши i вивчивши книги, у яких мiстяться належнi знання. А ось з Камою, вважають такi мудрецi, iнакше: ii знають навiть грубi тварини i весь час вдаються до неi, а значить, людинi немае потреби вдосконалювати своi вмiння.

Вiдповiдь:

Це не так, бо злягання об’еднуе чоловiка й жiнку, вимагаючи належноi поведiнки, дiзнатися про яку можна лише з Кама Шастри. Тварини ж, не знаючи Камасутри, не можуть поводити себе належним чином; вони не вмiють i не можуть утримуватися, iхнi самки загальнодоступнi й використовуються тiльки для безрозсудних i бездумних зносин, i тiльки в певнi перiоди.

Заперечення:

Послiдовники Локаяти[4 - Локаята – древнеiндiйське матерiалiстичне вчення.

Інiцiатором його за традицiею вважають древнього мудреця Брiхаспатi, який проголосив основою буття безпочатковий (тобто безбожний) принцип «свабхава» (природи). Твори представникiв Локаяти не збереглися.], спрямованi до мирського, кажуть: «Не потрiбно слiдувати божественним розпорядженням, бо обiцяючи солодкий плiд в майбутньому, вони не говорять, коли це майбутне настане i чи вдасться отримати плiд. Хiба не дурень той, хто вiддае свою власнiсть до рук iншого? Уже краще синиця в руцi, нiж журавель у небi, – краще, напевно, отримати мiдний грiш, нiж вiдчувати занепокоення i страждання, намагаючись добути золоту монету».

Вiдповiдь:

І це не так. Перше: священнi книги, якi велiли вправлятися в Дхармi, закликають до спокою i вiдмови вiд страждання. Друге: очевидна користь жертв, якi приносяться для перемоги над ворогом i для припинення посухи.