Тетрамерон

Із цими кличами падали – убитi, пошматованi, а наступнi ряди напирали на них, бездумно, осатанiло, щоб трохи далi померти з тими ж кличами в горлi:

– За царя! За отечество!

– За цiсаря! Слава!

І якби день тривав рiк, це тривало б рiк, i якби вiк – люди без упину вбивали б людей цiлий вiк.

Але стало сутенiти й бойовi дii пригасали, а коли вже стемнiло, згасли дотла – i на поле битви з височини осiла тиша, i незгаснi янгольськi очi з подивом i жалем дивилися на це мiсиво трупiв, майже трупiв i ще не трупiв.

Рядового Василенка з офiцером Бруснiциним оглушило вибухом гарматня[4 - Гарматень – артилерiйський снаряд.], i вони лишилися неподалiк австрiяцьких шанцiв[5 - Шанцi – окопи.], коли росiйська атака захлинулась i вiдступила.

Поночi вони очуняли, Бруснiцин був поранений i крiзь тихий стогiн прошепотiв:

– Помоги, браток, помоги, солдатик.

– Зараз… щас… вашскородь[6 - Вашскородь. – Так солдати вимовляли звертання «ваше високоблагородiе».

]… Рад стараться… – І Василенко заходився перебинтовувати офiцера. Невдовзi, видко, бiль утамувався й Бруснiцин замовк.

Тiльки огром незглибимого неба мiрiадами очей пильно й мовчки вдивлявся у свiт.

– Тиха нiч, свята нiч!.. – вихопився у Василенка спiв колядки.

– Гей, зiтри сльози з вiч!.. – раптом почулось десь знедалеку.

«Господи! – раптом згадав Василенко. – Се ж сьогоднi Святвечiр».

А колядка з австрiяцького боку, на хвильку змовкнувши, звучала далi:

– Бо Син Божий йде до нас,

Цiлий свiт любов’ю спас.

Василенко пiдвiв голову.

Диво, але з окопу теж визирнула голова, визирнула спiваючи: либонь, не боялася стати мiшенню росiйськоi гвинтiвки.

Так вони обое доспiвали колядку. Потiм той, з австрiйського боку, завiв «Спи, Ісусе, спи».

Доспiвали i ii.

Тодi зачулося:

– Христос ся раждае!

Василенко нiколи не чув такого вiтання й одповiв як знав:

– З Рiздвом Христовим будь крепкий!

Тодi вони разом стали i – пiшли один одному назустрiч.

Посерединi спинилися, обнялись, поцiлувалися на три боки i той, з австрiйських шанцiв, спитав:

– Ну, брате, якоi будемо спiвали?

– А хоч би оцiеi: «В Вифлеемi новина». Знаеш?

– Чом не!

Вони проспiвали цю, потiм «Ангел Божий iз небес», вiдтак «Коли ясна зв?зда», опiсля «Гей високо в темнiм небi»:

– Гей високо в темнiм небi

Зiрка засiяла,

Плила, плила мiж горами,

Над вертепом стала.