Балада про Броди

Тi самi довгi вiкна у круглiй башточцi, подвiйнi дверi з вiтражем в коридор, квiти у вазонах. Тiльки замiсть плазмового телека, на який Мирося вiдкладала три зарплати, на стiнi висiла картина. Рiчка, круглий мiсток, мiсяць у повнi. Замiсть батькiвського дивану тендiтна – софа з кованою спинкою. На софi якраз i прокинулась Мирослава. А на мiсцi трюмо з дзеркалом були стелажi з книгами.

– Де я?

– В Бродах, – обережно вiдповiла Емiлiя. – Але правильно спитати, коли?

– Коли? – машинально повторила Мирослава, iй все ще здавалось, що сон продовжуеться.

– Коли, – Емiлiя ствердно кивнула i вiдступила на крок. – Ти в Бродах, зараз 1913 рiк.

Мирослава зреагувала так, як i думала Емiлiя. Вона зiскочила з тахти i побiгла до вiкон. За ними грiлась пiд весняним сонечком вулиця Золота. На дверях крамниць дзвенiли дзвiночки, коли покупцi заходили чи виходили. Люди шпацерували по брукованiй вулицi, пiдставляючи обличчя теплому промiнню. Чоловiки носили костюми-трiйки i пальта з капелюхами, жiнки були в довгих платтях i манто на плечах.

– Впевнилась? З якого року ти?

Мирослава повернулась спиною до вiкон. Дивитись на знайому з дитинства вулицю в такому дивному трактуваннi було моторошно.

– З 2017.

– О! – Емiлiя кинулась до книжкових полиць, дiстала якийсь записник, чорнильницю i чорнильну ручку, а тодi почала щось швидко записувати.

Мирослава пiдiйшла ближче i побачила, що почерк у ii старомодноi копii трохи кращий за ii власний.

– Як я тут опинилась?

Емiлiя неохоче вiдiрвалась вiд записiв.

– Я тебе сюди привела. Точнiше, створила Брiд, по якому ти прийшла. Словом, тобi пощастило, як нiкому – ти здiйснила успiшну подорож в часi!

– Але я цього не планувала, – Мирося, як могла, боролась з панiкою. – Менi треба назад. Вiдправ мене назад.

– О, мила, – Емiлiя нарештi вiдклала записник i спiвчутливо подивилась на Миросю.

* * *

Пiсля невеличкоi iстерики Мирослава все ж вислухала короткий науковий курс про Теорiю Бродiв. Як не дивно, сама теорiя не мала нiчого спiльного саме з мiстом Броди, зате назва обох безпосередньо стосувалась переходу через рiчку. Емiлiя показувала своi записи з формулами i розрахунками, потiм iз закритоi секцii книжкових полиць дiстала дивний апарат.