Балада про Броди

Не роби нiчого непоправного, бо наслiдки в твоему часi можуть бути катастрофiчними.

– Ясно, як в «Ефектi метелика».

Емiлiя тiльки здивовано схилила голову набiк, а тодi продовжила:

– Трете правило – нiкому не розказувати, що ти з майбутнього, i не розкривати нiяких технологiй.

З цим теж не мало виникнути проблем, то ж Мирося зосередилась на виборi суконь. А тодi спитала те, що муляло ii вiд самого пробудження.

– Коли я прокинулась, ти сказала, що злякалась нашоi схожостi, i навiть подумала… про що ти подумала тодi?

– Та пусте, – вiдмахнулась Емiлiя.

 – подумала, що ти – це я, яка змогла-таки увiйти в Брiд i оселитись в майбутньому, а тодi я-з-минулого затягла себе-з-майбутнього назад. Теоретично не можна зустрiчати саму себе пiд час подорожей в часi. Це як матерiя i антиматерiя – взаемознищення, – Емiлiя сплеснула долонями, а тодi рiзко розвела iх перед собою, iмiтуючи вибух.

– Так може бути? Що я – це ти?

– Ой, нi. По-перше, я-з-майбутнього себе-з-минулого одразу би впiзнала.

А по-друге, ти ж пам’ятаеш свое дитинство i Броди у двадцять першому столiттi. Я би пам’ятала свое, двадцяте.

– Ясно. Але ми, безперечно, родичi, – Мирослава саме стояла перед великим дзеркалом у повний зрiст в однiй зi спалень (у цьому столiттi Емiлii Крижанiвськiй належала не одна квартирка, а весь будинок з баштою) i прикладала до себе то одну, то iншу сукню.

– Не обов’язково близькi, – погодилась Емiлiя. – Певна комбiнацiя генiв може випадково повторюватись через кiлька поколiнь.

Судячи з твого одягу, – Емiлiя критично оглянула пiжаму Мирослави i розкошланий хвостик замiсть зачiски, – двадцять перше столiття – просто кошмар.

Мирослава пригадала уроки з iсторii двадцятого столiття у школi (двi свiтових вiйни, репресii, голод, винищення) i видавила блiденьку посмiшку у вiдповiдь.

Роздiл 3

Гiдна партiя

До Першоi Свiтовоi вiйни залишався всього рiк, i Мирослава сподiвалась, що за цей час Емiлiя достатньо просунеться у своiх дослiдах, щоб вiдкрити iй шлях додому.

А поки що Броди зразка початку двадцятого столiття вiдкривались для неi химерним атракцiоном.

Становище Емiлii Крижанiвськоi було привiлейоване. Їi багате сiмейство мало шану в суспiльствi i чималi статки. Хоча батьки Мiлi загинули кiлька рокiв тому пiд час пограбування на дорозi Пiдкамiнь-Броди, ii численнi тiтки i дядьки писали листи i регулярно цiкавились життям небоги.