На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пробач, Марцело…». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Любовные романы, Современные любовные романы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пробач, Марцело…

Автор
Дата выхода
27 июля 2020
Краткое содержание книги Пробач, Марцело…, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пробач, Марцело…. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Вікторія Андрусів) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Молода журналістка з Праги мріє дослідити власні корені, що походять з України.. Вирушивши задля цього до землі, де поховані її бабуся з дідусем, вона зустрічає чоловіка, в якого закохується з першого погляду. За дивним збігом обставин з’ясовується, що історії двох родин у далекому минулому перепліталися поміж собою. Дізнавшись про те, що її наречений належить до кримінального світу обидвох держав ( України та Чехії) героїня переживає складні внутрішні протиріччя, однак не знаходить у собі сили розлучитися з коханим. Намагаючись допомогти йому у вирішенні конфлікту з правоохоронцями, новинарка ставить під загрозу свій статус « матері Терези», здобутий внаслідок захисту на шпальтах часопису прав українських заробітчан за кордоном. Завдяки екстремальним обставинам жінка стає певною мірою співучасницею злочинних подій, однак до останнього бореться за те, аби залишитися поруч з чоловіком, якого так неочікувано зустріла у далекому карпатському селі…
Книга содержит нецензурную брань.
Пробач, Марцело… читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пробач, Марцело… без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І скiльки ж то було гордощiв i неприхованого трiумфу опiсля, коли, вковзнувши у пластик цупкою вовняною шкарпеткою i тримаючись за коване звивисте перилко, що вело сходами «парадного» вниз, до першого поверху, та гупаючи залiзними колiщатками, ввiчливо перепрошувала сусiдок – бабусь, що неодмiнно визирали з-за дверей.
– Пробачте… Сто разiв перепрошую! – Бо ж востанне у пiд’iздi стояв такий грюкiт у сорокових, коли бомбардували Прагу…
– Що, Марцелко, спортуеш?» – перепитували, i Марцела стверджувально, але стримано гойдала головою, бо ж знала напевне – варто зачинитися за нею дверям пiд’iзду, як доброзичливiсть замiниться скепсисом: «Збожеволiла зовсiм.
І тут Марцела згадала Юлiшку. Як вона могла забути? Обiцяла ж допомогти! Ота митниця, i виснажлива дорога, i настирливий Вацлав, i стаття, на яку чекав випускаючий, вибивали з колii. Марцела вхопилася за стiльниковий телефон i набрала номер гуртожитку.
– Панi Яндова, доброго дня.
Незабаром Марцела почула у слухавцi знайомий вже голос, але цього разу жiночка не панiкувала й не плакала, а розмовляла цiлком виважено й розсудливо.
– Панi Марцело, величезне вам «дякую». Панi Яндова дуже чуйно до мене поставилася, я вже хоч на людину стала схожа – вiдмилася, вiдiспалася, повернула собi здатнiсть розсудливо мислити, врештi-решт… Ви вибачте за мiй розпач учора – я й справдi злякалася, що доведеться повертатися додому.
– Поволенка е? – перебила Марцела.
– Що-що? – не збагнула Юлiшка.
– Поволенка, запитую, е? – повторила Марцела. – Папiр, у котрому зазначено мiсце роботи та iм ’я роботодавця? Вам ii мала вiддати людина, що клопотала про вашу вiзу.
– Нiчого у мене нема, панi Марцело.
– Цього ще не вистачало… – Марцела й справдi добряче змучилася за останнi днi – у голосi прослизали зазвичай непритаманнi iй нотки роздратування. – Бракувало менi вас iз полiцii визволяти. Гаразд. Побудьте наразi удома. Я щось вигадаю. З панi Яндовою домовлюся про оплату в кiнцi мiсяця без жодного завдатку.






