Байки старого альпиниста. 2-й выпуск. Нарочно не придумаешь

Этот якорь, наверно, и поныне там, если его не сдали на металолом в лихие 90-е.

Ниже представлены версии рассказа на разных языках.

Якiр або пригоди хлопцiв-пройдисвiтiв

Украинская мова

І були цi пригоди за часу Гороха, коли життя було потроху. Зiбрав якось Мишко гурт вiдчайдушних пройдисвiтiв мандрувати до Кавказу, це такi височеннi хмарочоси десь там за Чорним морем-окiяном.

Мишко був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всее зле проворний,

Завзятiйший од всiх бурлак…

І куди очi почухрав.

Здоров’я було забагацько, бажання iхати на край свiту за пригодами на свiй келих теж, правда грошей було замало, та якось вичухались. А в тi давнi часи молодь купувала за малi грошi путiвку в гiрський табiр, де привчали до усiляких труднощiв та негараздiв. Та коли ми трендiли у теплому куточку, нам тих труднощiв було замало i ми шукали нових пригод на свiй келих, и вирiшали ми пiсля отоi замороки прочухатись по гiрськiм перевалам, а там i до моря доплентатися.

А усi хлоп’яги були дуже досвiдченими, вони мали значок «Альпинист СССР», а Мишко Голубенко був майже майстер, вiн мав 3-й розряд по горолазiнням. Тiльки я був ще зеленим новачком i пильно прислухався до iхнiх вчених балачок та тайовничих назв: Бiчо, Накра, Басса, Чегет та iнших, значення котрих я не тiльки не знав, та й не здогадувався.

Так ось, дiстались ми до того табору i почалось, i почалось… Та у тому таборi був просто жах.

А як почепили той рюкзак,

Боже, та не вже ж то я iшак,

Пуди три до нього впхнули,

Ремiнцями притягнули,

І якiй iх видумав дурак.

Боже мiй, як вони знущалися з нас у тому таборi: i по снiгу ми волочилися, i в гiрський ручiй в холоднючу воду нас затовкували, i пiд дощиком у вщент мокрiй палатцi ми ночували. А ви чули що не-будь про дюльхвер? Нi, от щасливi люди. Не дай боже вам того пережити. Заводять нас гайдуки, якi казали, що нiбито вони iнструктори, на самiсiньку скелю, прив’язують до мотузки, та штовхають до долу.

Страхiття отого наберешся поки до долу допхнешся.

Отож наiлись, напились, задряпались, поплавали у снiгу досхочу, так що пiсля отих знущань ми нiяких мандрувань бiльш не бажали.

Зiбралися ми гуртом, та почали думку думати:

– Нехай йому грець, оцi перевали, – казав Мишко.

– Нехай вони пiдуть пiд три, нi пiд чотири чорти, – казав Витько.

– Щоб вони сказилися, оцi перевали, – казав Марiк.

– Егеж, – промовив я.