Поринь у книгу

Навряд чи таке могло статися iз золотошукачами, якi разом працювали, мрiяли про багатство та сьорбали з одного казанка.

Отже, як я вже писав вище, розповiдь «Жага до життя» справила на мене неоднозначне враження. Автор захоплюеться духовною силою, мужнiстю та прагненням до життя головного героя й бажае пробудити в нас – читачах – подiбнi почуття. Але мое ставлення до героя протягом усiх подiй залишаеться байдужим. Я бачу боротьбу за життя, однак не знаю, чи варта ця людина життя. Тому вважаю, що захоплюватися головним героем твору нерозумно.

Можна лише перейняти його мужнiсть, жагу до життя та силу духу, але не бiльше.

Ельвiра Дмитрiвна сидiла на стiльцi, а ii зморшкувате обличчя бiльше нагадувало камiнь iз застиглими пожовклими очима. Вона дивилася на учня так, наче вiн тiльки-но прочитав кiлька найеротичнiших цитат iз роману «П’ятдесят вiдтiнкiв сiрого», а не звичайний твiр.

Іншi учнi, здивованi реакцiею вчительки, сидiли, мов статуi. Зазвичай, слухаючи твори, Ельвiра Дмитрiвна безперестану перебивала та вносила власнi правки.

Про чiпляння ледь не кожного слова годi й казати: «Хто пише «все рiвно»? Потрiбно писати «однаково». Навiщо ви вчите украiнську мову? Щоби робити такi дурнуватi помилки?», «Хто ж тут ставить «у». Згадуй чергування». І ще десятки подiбних чiплянь. Таке вiдчуття, що вони не на уроцi лiтератури, а на украiнськiй мовi.

Зараз же жiнка сидiла мовчки. І нiхто не мiг зрозумiти, що саме викликало мовчання. Чи твiр наскiльки захопив жiнку, що в неi вiдмовив язик, чи вона була настiльки розчарована, що вважала за краще промовчати, не заливаючи й так жахливу писанину брудом.

– Я закiнчив, – невпевнено сказав Максим, чекаючи хоча б якоiсь реакцii.

– Ти сам це написав? – нарештi мовила Ельвiра Дмитрiвна. Їi обличчя продовжувало зберiгати спокiй, хоча блиск в очах наводив моторошне вiдчуття.

– Авжеж, – Максим кивнув. – Весь вечiр витратив.

– Тобто, – жiнка пiднялася зi стiльця, кинувши на стiл ручку, яку весь час тримала в руцi, – ти вважаеш, що захоплюватися людиною, яка змогла пережити один iз найстрашнiших кошмарiв, – нерозумно?

– Я вважаю, що так.

І я детально розписав у творi всi роздуми щодо цього.

Обличчя Ельвiри Дмитрiвни скривилося в страшнiй посмiшцi, вiд якоi спинами учнiв пробiгли колони мурах.

– Ти взагалi зрозумiв тему твору?

– Потрiбно написати, чим мене захопив головний герой.

– І? Де все це? По темi написано лише те, що захоплюватися головним героем нерозумно.