Газават

Зоря залле своiм млосним свiтом похмурi алейки i стiни столовоi, розжене перегодя ранковi тумани. Тумани зблякнуть, розiйдуться, зберуться в вологу, в холодну росу i окроплять за тим дрiбно високi трави мiж алейок, павутину в розбитих вiкнах. І в ранiшньому свiтi отi краплинки будуть чимось схожi на кров.

Але й кровi буде немало. Пiд розбитим пам’ятником дiтям-героям вона також оросить високi трави i стомлену курну землю, потрiсканий асфальт. І там буде нудотно тхнути кров’ю, але буде там не сама лише кров, а i розтерзанi спотворенi людськi останки, розкиданi навсiбiч.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

(Аль-Каззаб)

1

До всього сущого Всевишнiй Аллах сотворив з бездимного вогню джинiв i заселив ними пустi землi од обрiю до обрiю. Всевишнiй велiв iм жити i процвiтати в його свiтi i поклонятись Йому i славити створений Ним свiт.

Так задовго до творення Адама з Хаввою джини, або ж жителi вогню, населили собою всi землi. Певний час вони так i жили згiдно волi Всевишнього Всемилостивого i Всемилосердного, але з часом свiт джинiв наповнився смутою та погибеллю, ба навiть скверною на самого Аллаха, адже джини в гординi своiй, порушивши iман, забажали над Ним звеличитись i самим зробитись аль-Джалiль подiбно Йому Всевеликому i Всемилосердному.

Джини всуцiль розбестились та розпустились у своiм падiннi, iхнi общини i царства занепали, почались мiжусобнi вiйни, i мiста джинiв тепер палали в огнях. Вiйська сходились в кривавих бiйнях, несучи смерть мiльйонам i суцiльнi руiни, а також хвороби i голод – сю смуту нарекли Газават Аль-Джаннат i прокляли в вiках, позаяк, бачачи безчестя своiх творiнь i прогнiвившись на них у своему серцi, Всевишнiй Аллах наслав своiх малаiк, аби тi спустошили вiд джинiв райськi сади, багатьох iз них там понищивши.

Так занепав i згорiв свiт джинiв, лишившись в пам’ятi людей, що прийшли за ним, неясним спогадом. Але Сини Адама мають бути пильними, адже задля iх випробування Аллах не знищив усiх джинiв, i в мiсцях безвiсних пробувають в ув’язненнi iмами з числа джинiв – наймогутнiшi i найбiльш зловiснi з них, ахль аль-Кiтаб часто йменують iх Духами Пустелi.

Чоловiки iхнi йменуються джини, а жiнки – джiнерi. Вони можуть здатися подiбними людинi, але та подiбнiсть оманлива – джини мають цiлком чужорiдну людинi природу. Вони мають незрiвнянну з людьми могутнiсть – можуть перекидатись на будь-яку живу й неживу iстоту, вмить перемiщатися з мiсця на мiсце та навiть заволодiти розумом людини.