Могильник

От i поiхали б на острови з паспортами якоi-небудь Нiмеччини чи Бельгii, i зависали б там потiм, i очi б усього цього тутешнього не бачили. А вони, цi пiдари, хай собi роблять чи революцiю, чи контрреволюцiю, чи проституцiю регiонального масштабу.

Там то й справи всього – забрати стволи i вибухiвку. Ваня Кобра, ясна рiч, знав, що по всiх розкладах добро то нiяк не iхне, а Серба, адже Серб одноосiбно вже бiльше десятилiття тут увесь бiзнес контролюе i усiх пацанiв кришуе, через те i стягнув усю зброю з усiх ничок усього периметру в будiвлю недобудованоi гiдроелектростанцii iменi Володимира Іллiча Ленiна над Бистрицею, за десять кiлометрiв вiд Самбора.

Ну, iдея це нормальна, нiчого не скажеш. Ранiше кожен стволи з собою тягав, адже зовсiм без стволiв ходили тiльки найбiльш битi хлопаки на кшталт того ж Вампiра, але таких – одиницi. Без стволiв страшно, та й навiть не в периметрi вони потрiбнi, тi стволи. А як нарвешся на яких шакалiв на виходi – або вояк, або мусорню, або когось iз братви? Кожен хоче по-легкому нажитись на чесному роботязi, хе-хе… Але стволи – це i проблема, мало того, що ти його ще купи десь втридорога, мало того, що тягни на собi, коли кожен грам ваги критично важливий, так ще як тебе, не дай Бог, приймуть коло блок-посту чи ще де, так без ствола ти грошину офiцеру тикнеш i поiдеш, а з стволами…

Тому хлопцi стволи стали ховати в ничках в периметрi, але не глибоко, а так – там, де люди вже не заходять, але ще й не периметр по сутi.

Тодi пiзнiш стала рiзна шпана i вояки тi нички викупати i тирити, що погано лежить. Такi розборки за тi нички пiшли, що хай Бог спаса!

І коли вже Серб цю всю катавасiю пiд себе пiдiм’яв, то звiз усiеi своеi братви спорядження в примiщення гiдроелектростанцii. Потiм туди ще пiдкинули якусь кiлькiсть з «американськоi операцii», те, що не вдалось поки реалiзувати, адже вони як з американцями працювали, то виклянчили у них задарма цiлу купу всього – i автоматичнi гвинтiвки, i бронiки, i тепловiзори, i просто спецодяг, типу – для справи.

Потiм продали бiльшу частину, звичайно, в якесь Сомалi або ще куди, а те, що лишилось, звезли сюди, «на склад», як тут казали.

Воно iдея й правда вдала – групи Серба як iдуть в периметр, то тут i затарюються, а хто хотiв би ще з молодняка помародерствувати, то вигiднiше йому в бригаду Серба вливатись одразу – будеш i нагодований, i екiпiрований типу як.