Тонкі тіні

Куди вони дiваються? Хто вони? Що стоiть за iхнiми дiями? Єдине, що вiн змiг побачити це легку посмiшку, схожу на насмiхання з його дiй, його вбивств, нещасних жертв, що так боялися втрачати свое життя. Чому вони за ним спостерiгали? Ця таемниця мае бути розкритою.

Жертва не вiдчула болю. Надзвичайно довга голка увiйшла в око жертви. Інколи вони виживають пiсля уколу, але вже не е собою, тодi вони стають жертвами «пiдвальноi лоботомii». Так назвали тих нещасних, хто вижив пiсля того, що вони переживають. Їх завжди знаходять у пiдвалах.

Сьогоднi нещасному не пощастило. Вiн помер.

Вони не прийшли. Вони приходять, коли iм заманеться, так само вони i йдуть. Ти iх зустрiчаеш, коли виходиш iз станцii метро, коли рiзко виринаеш iз провулку, коли стоiш бiля дверей i бачиш тiнь людини, але там нiколи нiкого немае. Завжди цi риси капелюха, що засiяний павутиною.

Коли ж я стану одним iз вас?

2

Ця справа почала набувати гучного розголосу. «Пiдвальна лоботомiя» всерйоз пiдняла скандал в нашому мiстi.

Жан Говард не мiг вiдбитися вiд дурних журналiстiв, якi набридали йому питаннями. Цi вбивства почали всерйоз його хвилювати пiсля п’ятого трупа, якi були вбитi одним i тим самим методом. Сьогоднi його люди знайшли ще одну жертву. Цього разу бiдолашний не змiг вижити. Колота рана мозку. Тонкий предмет; пошкоджено лобову частину мозку, крововилив вiд рани, смерть. Так от коротко можна було описати сьогоднiшнi новини. А, точно, в жертви не було вказiвного пальця на лiвiй руцi. Так трапляеться з тими хто мае вмерти. Експертиза показала, що палець був вiдрiзаний в жертви, коли вона ще була живою. Так траплялося iз всiма хто мав вмерти вiд уколу в мозок. Звiдки вiн знае, хто мае вмерти, що перед iх смертю вiн вiдрiзае вказiвний палець? І взагалi, навiщо йому вiдрiзати вказiвний палець? Питань бiльше нiж вiдповiдей. Єдине, що iм вiдомо-це чоловiк мiцноi статури… Його бачили у вiкнi, коли зникаючий силует розчинився в смоговi, що виробляють труби хрущоб. Якого чорта менi не сидiлося дома, чому я не став фермером? Чому я поiхав в це мiсто… Щоб стати детективом? Навiщо менi дивитися на скалiченi тiла та живi душi. Чому я, далеко неуспiшний випускник академii спецслужб, повинен розслiдувати цi вбивства, якогось хворого? Вже 74 жертва. Таке вiдчуття, що вбивця не соромиться i не знае, що його шукае бiльше тисячi полiцейських в мiстi. Плакат в кабiнетi детектива вже поцвiв вiд сиростi мiста. Тут кожного ранку тумани або дощ настiльки часто, що дах протiкае.