FакіR

В iншому разi, можливо, не було б трьох попереднiх, а також десяткiв наступних, якi вже задумано. Залишаеться почекати, коли автор i Лисиця знайдуть час для втiлення все нових i нових iдей. А вони, повiрте, шикарнi. Також повiрте у те, що вони обидва усе знайдуть. Усе потрiбне для чергових «нескiнченних насолод вiд читання i Цього Прекрасного Свiту».

    З повагою i глибокою вдячнiстю,

    В’ячеслав Васильченко

Присвячуеться студентським рокам.

Вони того вартi.

А ще… зеленому чаю «Greenfield»…

З листа професора Богдана Лисицi

«Цiеi ночi менi приснився дивний сон.

Чiткий. Виразний. Наче у 3 D. Такого довгого i яскравого не пригадую. За життя промайнули iх тисячi, але в пам’ятi нiколи не лишались. Захотiв би пригадати хоча б одного, мабуть, не вдалося б. Якби щось i згадалося, швидше за все, фрагменти. Можливо, яскравi. Можливо, страшнi. Та все одно фрагменти. Не бiльше. І тут раптом – вiдразу таке! «Повнокровний» сюжетний сон. Як художнiй твiр. З чiткими рельефними образами. Продуманими панорамними картинами. Динамiчними епiзодами. Розвиненим сюжетом. Такий собi повнометражний художнiй фiльм. Для прокату в кiнотеатрах. З претензiею на блокбастер. А може – й бестселер. І приреченiстю на успiх у глядача. Свiтового глядача. Хоча – стоп. Це вже та територiя, куди менi вхiд суворо заборонено…

Коли проснувся, миттю кинувся до столу. І писав, писав, писав. Хапаючи сон за хвоста. Хоч той i нестямно бив крильми, щоб вiдлетiти… І наче – ухопив…»

– Але… Перш нiж ви почнете… Хто це сказав? «Що дивного в тiм, що вмирае людина, цiле життя якоi – нiщо iнше, як дорога до смертi?» Хто це?

– Сенека.

– Смерть вас не вражае?

– Смерть – це моя буденнiсть.

    Марек Краевський («Еринii»)

– Завжди одне i те ж, – думав вiн, – потрiбно обов’язково вторгнутися в iнтимне життя iнших людей i роз’ятрити iхнi рани, щоб визначити, чим же вони iнфiкованi. Потрiбно простежити зв’язки, що ведуть вiд жертви до ката. Мабуть, причиною тому вiчна цiкавiсть – природжений iнстинкт детектива, такий же потужний, як i iншi iнстинкти, i пов’язаний з одвiчним прагненням до iстини.

Будь-яка загадка завжди викликае бажання розгадати ii.

    Еухенiо Фуентес («У лiсовiй глушинi»)

Пошук рiшення – те ж саме полювання. Це радiсть дикуна, i ми надiленi нею з самого народження.

    Томас Гаррiс («Мовчання ягнят»)

ПРОЛОГ

25 вересня 1993 року, Афiни, 01 год. 18 хв.

«Нi, все-таки дивнi вони створiння, цi жiнки.