Gaudeamus виконаний смертю

Утiм, тут уже гра слiв. Пiдмiна понять, цими словами позначених. Якщо кохання куплене, тодi воно – уже й не кохання, а всього лиш його жалюгiдна iлюзiя. Лукавство. Удаванiсть, обмежена оплаченим часом. Усе треба називати своiми iменами. Тому мисливець, що виходить на поединок iз левом, – жалюгiдний i нiкчемний боягуз. Я ж, сiдаючи за шахiвницю, можу розраховувати тiльки на себе. На своi сили. На свiй розум. А це в магазинi не продаеться. І тому його, природно, не можна купити. Воно або е, або його немае.

Тут – як на коридi: або ти бика, або бик тебе. Нiчиi я в розрахунок не беру. Нiчиi не говорять про те, що обидва суперники однаково сильнi або просто однаковi за силою. Я вважаю, що вони однаково слабкi, тому що якби хто-небудь з них був би сильним, вiн обов’язково б перемiг. А людей з однаковою силою не бувае. Як ви вважаете?

Богдан на мить забарився з вiдповiддю. Бо не знав ii. Тому вiн просто погодився. Бо якщо не погодишся, муситимеш дискутувати. А цього хотiлося найменше.

Почали.

Розiгрували «англiйський початок». Лисиця одразу ж зрозумiв, що перед ним сильний, досвiдчений i небезпечний супротивник. Стратег. Що одразу ж прагне взяти все до своiх рук. І не мае жодних сумнiвiв, хто отримае перемогу.

Богдан спочатку злякався. Але за хвилину опанував себе. І з кожного ходу вже намагався витягати максимум. Про щось сприятливеньке, звичайно ж, не йшлося. Ситуацiя змушувала хаотично згадувати призабутi вмiння. Вiн зiграв с4 й почав боротьбу за центр, бо його пiшак с4 узяв контроль над стратегiчно важливим полем d5.

Далi кiнь ферзевого флангу пiшов b2 – c3. Кiнь королiвського флангу зiграв d4 – b5. Богдан продовжував боротьбу за центр. Хотiв поширити контроль i над полями с7 i d6 – найслабкiшими мiсцями у позицiях супротивника, – бо вони не захищенi пiшаками.

Тут Лисиця непогано показав зуби. «Чорнi» латають цю «чорну дiру», граючи Сс8 – b7. Богдан не бариться: Кd6+, на що гер Келлер вiдповiдае С:d6.

Але Богданiв ферзь – не полохливого десятка. І на дошцi вже Ф:d6.

Незабаром на полi битви – уже «захист Фiлiдора».

– А знаете, мiй любий друже, – уважно стежачи за поединком, неквапом повiв гер Келлер, – я маю деякi надприроднi можливостi.

– Якщо у шахах, – почав закручувати дотеп Богдан, i вiн йому вдався, – то це я вже вiдчув.

– Спасибi, звичайно, але я про iнше.

Гер Келлер зробив таемниче обличчя. Це ставало цiкавим.