Чужі сни

Човен завмер нерухомо на гладенькiй темнiй водi, i двое рибалок дрiмали, спершись на борт, в очiкуваннi клювання. Нiч була тиха. Легкi брижi вiд дихання нiчного вiтерця пробiгали поверхнею i тут же зникали, i тодi зiрки вiдбивалися в океанi, як у дзеркалi.

Сон рибалок був чуткий, але вони не могли розчути того, що вiдбувалося на глибинi декiлькох миль i далеко вiд того мiсця, де на якорях-розтяжках гойдався рибальський баркас. Вони вже були мертвi, але не знали про це – смерть тiльки наближалася до човна, вишкiривши прозорi рiдкi зуби.

Гора луснула, земна кора розкололася, немов шкаралупа висохлого горiха, й океанська вода потоком ринула в розчахнуту червону щiлину. Сотнi тисяч тонн вологи скипiли вiд зiткнення з булькаючою розпеченою магмою, що вирвалася з пролому.

Це було схоже на вибух, але куди страшнiше вибуху. Можливо, атомний заряд у сотнi мегатонн мiг би накоiти бiльшоi бiди, тiльки i без нього жахливi сили взялися розривати океанiчне дно, i з величезноi ущелини, немов зi свiжоi рани, тиск вичавлював малинову пасту, що миттево зникала в мiльярдах бульбашок i хмарах пари.

Трiщина ставала дедалi ширшою, здiймаючись по схилу пiдводноi гори, стiкаючи вниз, на величезну, вкриту валунами долину, що розкинулася на днi океану на добру сотню миль. Видовище це було недоступним жоднiй розумнiй iстотi, але великий дрож, який потрясав земну твердь, i магма, що перетворила на окрiп тисячi й тисячi тонн океанськоi води, несли смерть не тiльки пiдводним мешканцям.

Ударна хвиля, яка народилася у товщi вод унаслiдок землетрусу, вже почала свiй рух до берегового шельфу, щоб перетворитися на руйнiвне цунамi за якихось сорок хвилин. Але на цьому катаклiзм не скiнчився. Те, що сталося дещо пiзнiше, виявилося iще фатальнiшим для багатьох людей, хоча цi руйнування надiйно ховалися вiд людського погляду на глибинi кiлькох кiлометрiв пiд товщею солоноi води.

Малинове свiтло, що лилося з трiснутоi плотi планети, розiрвало вiчну тьму океанських глибин.

Величезна долина, по якiй бiгла трiщина, засвiтилась, i якби людське око могло бачити картину, що вiдкрилася, то подиву свiдкiв не було б меж.

На кам’яному плоскогiр’i, утворюючи правильний квадрат, стояли десятки пiрамiдальних споруд. Стрункiсть i геометрична правильнiсть фiгури не залишала i частки сумнiвiв у тому, що пiрамiди – не природне утворення i виникли тут не випадково.