Кращий вік для смерті

І заплющив очi од вiдрази – густа каша зi старих нечистот i величезних мокриць, якихось жукiв, слимакiв i сколопендр облипала його литки. Тут було все, що висрало iз себе Паркове плем’я за роки свого iснування, гiгантська вигрiбна яма, заповнена багатоногими хiтиновими демонами.

– Уперед! – повторила Бiлка скрипучим голосом. – Уперед, якщо не хочеш здохнути!

Книжник знову побiг, тепер у зворотному напрямку, переставляючи ноги, немов механiчна iграшка.

Бiчний прохiд виявився через десять метрiв – рази в два вужчий, нiж основна труба, але лайна в ньому було не менше.

Для того, щоб потрапити в нього, треба було стати на карачки, Книжник забарився, завив вiд жаху та огиди, але Бiлка без церемонiй стусаном увiгнала Тiма в цю смердючу пащу ударом колiна i сама пiрнула за ним.

Книжник повз i ридав.

Найбiльше хотiлося померти або втратити свiдомiсть вiд смороду. Але доводилося повзти. Хоча повiтря було огидним i наповненим мiазмами гниття, але дихати ним можна було. Але ось те живе, що ворушилося пiд долонями i колiнами… Витримати це було практично неможливо, але вiн тримався, долаючи позиви до блювоти.

Найбiльше Книжник боявся впасти i зануритися в рiдину обличчям.

Тiм чув, як позаду хрипить Бiлка – iй доводилося ще важче, однiею рукою вона все ще тримала палаючий фальшфеер. Хiд став iще вужчим i пiшов угору, хоча й ледь вiдчутно. Вони вже не повзли – протискувалися, i Книжник уявив собi, як вони застрягають у цьому проходi. Наглухо. І вiд однiеi цiеi думки його почало бити жахливими, схожими на судоми дрижаками.

Книжник вивалився з вузькоi труби в бетонний короб, i коли фальшфеер висвiтлив нутрощi iх нового притулку, зрозумiв, де вони знаходяться.

Праворуч вiд них повинна була розташовуватися Банка, злiва – залiзний павiльйон з гнилим дахом, в якому колись торгували сендвiчами, солодкою ватою та напоями.

Бiлка побачила мiсце, де бетонна кришка короба викришилася, утворивши широку щiлину i, хлюпаючи у смердючому в’язкому брудi, побiгла туди.

Тiм, похитуючись, побрiв за нею.

На його подив (вiн усе ще зберiг здатнiсть спостерiгати i дивуватися), вона сунула фальшфеер у густу рiдину пiд ногами i легкою тiнню вилетiла в отвiр, залишивши Тiма на самотi. Книжник злякався, що вона кине його тут, причому злякався по-справжньому. Страх додав йому сили, вiн ухопився за бридкий край, пiдтягуючись, i вiдчув руку Бiлки на своему комiрi. Секунда – i вiн упав на траву, дихаючи на повнi груди.