Пригоди бравого вояка Швейка

У фельдкуратовiй жилетцi вiзник знайшов п’ятiрку й пiшов, проклинаючи свою долю та фельдкурата, який забрав у нього стiльки часу i позбавив до того ж заробiтку.

Фельдкурат засинав дуже поволi, в головi в нього снувалися якiсь плани. Вiн одразу ж хотiв робити все: i грати на фортепiано, i вчитися танцювати, i пiдсмажити собi рибки.

Потiм пообiцяв одружити Швейка з своею сестрою, хоч ii в нього й не було. А ще потiм зажадав, аби його вiднесли на лiжко, i нарештi заснув, виявивши бажання, щоб у ньому визнали людину – iстоту, рiвноцiнну свинi.

III

Увiйшовши вранцi до фельдкуратовоi кiмнати, Швейк побачив його на канапi. Отто Кац лежав i напружено мiркував, хто б мiг його так облити, що вiн аж приклеiвся штанами до шкiряноi канапи.

– Насмiлюсь доповiсти, пане фельдкурате, – сказав Швейк, – це ви вночi…

І кiлькома словами пояснив йому, як страшенно вiн помиляеться, коли думае, що його облили.

У фельдкурата голова аж трiщала, вiн був у дуже пригнiченому настроi.

– Не можу пригадати, – сказав вiн, – як я потрапив з лiжка сюди на канапу.

– А ви на лiжку й не були, вас одразу ж, як тiльки приiхали, поклали на канапу. Далi вiдтягти вже не змогли.

– А що я викомарював? І взагалi, я викомарював щось? Хiба, не доведи боже, я був п’яний?

– Як чiп, – вiдповiв Швейк, – до нестями, пане фельдкурате.

Був у вас маленький перепiй. Гадаю, вам стане краще, коли переодягнетесь i вмиетесь.

– Я почуваюся так, немовби мене хто змолотив, – поскаржився фельдкурат. – До того ж пити хочеться. Я не бився, бува, з кимсь учора?

– До цього не дiйшло, пане фельдкурате. А сьогоднiшня спрага – це наслiдок учорашньоi. Цього так швидко не здихаешся. Я знав одного столяра, так той уперше впився на Сiльвестра[136 - 31 грудня.] тисяча дев’ятсот десятого року, а першого сiчня вранцi мав таку спрагу й так погано почувався, що змушений був купити собi оселедця i знову напитись, i так робить тепер щодня вже чотири роки.

І нема йому рятунку, бо завжди по суботах накуповуе собi оселедцiв на цiлий тиждень. Це вже така карусель, як говорить один фельдфебель з дев’яносто першого полку.

Фельдкурат страждав вiд сильного похмiлля й глибокоi депресii.